Захисниця Азовсталі, парамедикиня-доброволець Національної гвардії України Катерина Поліщук на псевдо Пташка висловилася про ухилянтів і дала пораду, як цивільним спілкуватися з військовими.
В інтерв’ю блогерці Раміні Есхакзай вона різко відповіла, як мотивувати українців іти на фронт і не уникати мобілізації.
«Чому когось мотивувати треба, а мене не треба? Чому мене і мого брата не потрібно мотивувати, і моїх пацанів? Тому що ми не хочемо, щоб прийшла росія. Сидіть далі й чекайте. росія прийде в мій дім, до моєї матері. Я цього не хочу! Я не хочу жити в ярмі, не хочу бути рабом. Мені простіше провести свою молодість на Донбасі в окопах, у багнюці, залишити тут своє здоров’я, а не залишити свою честь, совість і гідність. Сидіти, ховатися у мами під спідницею, мама нас не врятує від росії. Ми не винні, що прийшла росія і почалася війна, але ми будемо винні, якщо промахаємо нашу країну. Ми говоримо про синів депутатів, і мені плювати на них.
Кожен для себе має прийняти рішення. Усіх потрібно підтримувати, мотивувати, як маленьких дітей. Потрібна вам підтримка, напишіть, я вас підтримаю, і приходьте до нас і швиденько все це закінчимо. З полону, пішла знову на війну і буду тут, поки війна не закінчиться. Вони кажуть, що не хочуть помирати. А я хочу? У людей два на два не складається. Якщо нас тут не буде, росія буде під Львовом», — емоційно відповіла вона.
Пташка також дала пораду, як спілкуватися цивільним із військовими. За її словами, головне, чого потребують захисники, – це розуміння, і також нормальне сприйняття людей, які отримали важкі травми на війні.
«Має бути розуміння від цивільних. Не ми маємо заглиблюватися, як важко було цивільним, ми робили все, щоб їм було якомога легше. Ми йшли на фронт із думкою, як зробити все, щоб цивільні забули про війну і вочевидь ми перестаралися. Якщо ти бачиш, що йде на зустріч людина, а у неї рак кишківника, ти ж з не знаєш про це. Ти спілкуєшся із нею як з нормальною людиною.
Так і людина з ампутацією, це звичайна людина, але з особливими потребами. Це люди, які в соціумі нічим не відрізняються», — зазначила вона.
Пташка також відповіла, чому складно повертатися з полону. Насамперед, через байдужість людей довкола.
До слова, Катерина Поліщук повернулася з полону, куди потрапила після блокади заводу “Азовсталь” у вересні 2022 року.
«Проблема всіх полонених, коли ти повертаєшся, тебе огортають любов’ю, турботою, кружать, носять на руках, лікують та цілують, у мене тривало це довше, тому що популярність, на вулицях всі підходять, плачуть, фотографуються. А потім в один день ти розумієш, що тебе більше не будуть носити на руках, а треба справлятися самою. У мене мама, брат, батько, які зустріли мене і підтримують. Це складний перехідний етап. Казка кінчається, коли тебе кружать і потім ти потопаєш у своїх повсякденних або службових обов’язках. Коли приходить буденність, ця казка закінчується і кожного дня стикаєшся із байдужістю, і стає важче», — поділилася українська захисниця.
Читайте також: Чому на фронті гине багато іноземців-добровольців: думка бійця зі США
Джерело: Ramina
