Зіткнувшись із зусиллями росії знищити українську культуру, люди прийняли народну музику як спосіб відновити зв’язок зі своїм минулим і підтвердити свою ідентичність, йдеться в публікації New York Times.
Видання не вперше за останній час звертає увагу на елементи української культури. Сьогодні там опублікували репортаж із Києва про український фольклор, народні пісні й танці.
Журналісти потрапили до одного з найпопулярніших закладів живої музики української столиці. “Але склад того вечора в концертному залі, де зазвичай виступають поп-виконавці та репери, був несподіваним: четверо українських народних співаків, які наповнили зал високими голосами та поліфонічними приспівами, у супроводі діджея та обертання техно-ритмів — і все під радісну публіку.
Сьогодні українська народна музика «стає чимось крутим, — сказав Степан Андрущенко, один із співаків гурту «Щука риба», який виступав того вечора на сцені. — Дуже крута річ».
Понад два роки після повномасштабного вторгнення росії в Україну народна музика користується сплеском популярності в змученій війною країні. Зіткнувшись із зусиллями москви знищити українську культуру, люди прийняли традиційні пісні як спосіб відновити зв’язок зі своїм минулим і підтвердити свою ідентичність.
«Це ніби оборонний захід, — каже 22-річний Віктор Перфецький, який почав займатися традиційним співом після початку війни. — Якщо ми не знаємо, хто ми є, росіяни прийдуть і змусять нас бути такими, якими вони хочуть, щоб ми були».
Як ідеться в тексті, це різка зміна ставлення в Україні, де народні пісні довгий час відкидалися як архаїчні пережитки селянської культури. Сьогодні ті самі пісні звучать на фестивалях під відкритим небом і в модних барах, збираються аншлаги, а молодь вправляється в традиційних танцях на вулицях Києва.
«Такі гурти, як «Щука риба», розвивають цю тенденцію, щоб перенести народні пісні у 21 століття. Вони співпрацювали з діджеями та джазовими групами, щоб надати музиці сучасного відтінку, додавши електронних обертонів і гітарних мелодій. Їхня кінцева мета: змінити ідентичність України навколо її багатого, але довго ігноруваного минулого», — пише NYT.
«Це не має бути минущою тенденцією», — сказала в нещодавньому інтерв’ю 27-річна Ярина Сизик, співачка гурту «Щука Риба» з характерним пронизливим голосом. — Це має бути частиною повсякденного життя».
Народну музику наспівували в Україні протягом століть, але довго вважали її відсталою. За радянських часів деякі народні пісні вчили в школах, виконували ансамблі і взагалі використовували для пропаганди, але влада в результаті перетворила їх на погану імітацію народної селянської культури, кажуть експерти.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 році деякі групи подорожували країною, щоб спробувати врятувати цю спадщину. Але якщо раніше було складно назюирати бодай малу групу охочизнавчитись народних пісень, то зараз це стало модним.
Багато українців скептично ставилися до народної музики, побоюючись, що вона підіграє «кремлівським стереотипам про те, що українці просто співають сільських пісень», — сказала Марія Соневицька, українсько-американський етномузиколог.
Все змінилося після того, як 24 лютого 2022 року росія вторглася. Оскільки москва націлилася на культурну спадщину України, зокрема бомбардуючи та грабуючи музеї, пісні стали маркером української ідентичності. Люди зрозуміли, що як ніколи важливо зберегти цю культуру, тому що вона може бути знищена в будь-який момент.
Читайте також: Культура не може бути поза політикою. Думка
Джерело: New York Times
