Великдень – це одне із найважливіших свят для українців, яке символізує перемогу життя над смертю, світла над темрявою. Цей день об’єднує родини, громади та цілі покоління, відображаючи багатство народної культури й вікові традиції.
Поряд із загальновідомими обрядами – освячення паски, крашанок та м’ясива, відвідування могил родичів чи поливаний понеділок – існують менш поширені, але не менш захопливі великодні звичаї, характерні для різних регіонів України.
Звичай “алаловників”: святкове прославляння Христа
На Галичині здавна існувала традиція “алаловників”, про яку згадує фольклорист Володимир Гнатюк. Молодь, об’єднана у гурти з музикантами, співаками та провідником, у перші дні Великодня обходила двори сіл, виконуючи пісні на честь воскресіння Христа. За свої виступи вони отримували подарунки від господарів, створюючи атмосферу святкової радості та єдності.
Риндзівки – весняний аналог колядок
У селі Наконечне на Яворівщині Львівської області співали риндзівки – пісні, що нагадують колядки, але з великоднім рефреном “Же Христос, же воскрес, же воїстину воскрес”. Хлопці виконували їх під вікнами домівок та отримували винагороду за свої виступи.
Гаївки, гагілки, маївки: заклик до молоді знайти пару
У період від Великодня до Купала українська молодь співала гаївки, гагілки та рогульки – пісні, що спонукали юнаків і дівчат до створення сімейних пар. Ці обрядові пісні не лише відображали традиції, але й ставали способом інтерактивного спілкування та веселощів.
“Оборіг”: демонстрація сили парубків
На Львівщині та Поділлі хлопці створювали “оборіг” – своєрідну людську конструкцію, де юнаки ставали одне одному на плечі. Такий “оборіг” обходив церкву й оселі місцевих священників, демонструючи мужність і силу.
“Сербен” – танець оборонців
В селі Чортовець Івано-Франківської області донині зберігся обряд водіння “сербена” – чоловічого хороводу, що може включати сотні учасників. Цей танець символізує єдність громади та готовність її захищати свою землю.
Волочебний понеділок – гостинність після Великодня
На Лівобережній Україні понеділок після Великодня був днем взаємної гостинності – люди ходили одне до одного в гості, обмінювалися крашанками, пасками та подарунками.
Декоративні символи у великодніх хатах
На Полтавщині до Великодня хати прикрашали дерев’яними птахами – символами душ предків. В Центральній Україні стіни хат декорували візерунками, створеними за допомогою овочів: буряків, картоплі чи моркви.
Освячення ножів та інших предметів
У кошику до церкви приносили не лише їжу, але й ножі, крейду чи ключі. Освячений ніж використовували в народній медицині чи для оберегів. На Волині паперові гроші клали до кошика, щоб їх прибувало.
Джерело: Суспільне
Головне фото: Локальна історія
Читайте також, Як святкують Великдень українці у Британії: традиції, що єднають
