Два слова описують нестачу вчителів у канадських школах: «хаотична та стресова», йдеться в публікації СВС.
“У нас завжди мало вчителів, і нам важко заповнити певні посади, — сказав Метту Геловею з The Current вчитель підтримки навчання у Британській Колумбії. — Особисто для вчителів підтримки навчання інколи ми не отримуємо вчителів на заміну, які можуть виконувати роботу. Тому в наших класах будуть люди, які не знайомі з роботою”.
Нестача вчителів – це проблема не одної канадської провінції. У Квебеку навчальний рік розпочався з понад 8500 вакансій викладачів, які ще не були заповнені, включаючи майже 2000 вакансій на повний робочий день.
Далі на схід 52 відсотки студентів, які отримали ступінь бакалавра в Нью-Брансвіку, не викладають у провінції. А в Нунавуті на початку цього навчального року рівень вакантних вчителів становить від 9 до 10 відсотків.
“Школа переповнена, і вчителі не встигають. Ми просто в режимі виживання, і ми бачимо, що це впливає на всіх, хто залучений до освіти”, – додала керівниця мовного відділу в середній школі в Сурреї, Британська Колумбія.
За словами Наталі Рейд, директора Дослідницького центру дитячої травми при Університеті Реджайни, нестача настільки серйозна, що відбулося «значне збільшення кількості несертифікованих або некваліфікованих вчителів» у класах по всій Канаді.
«Під час пандемії … такі провінції, як Манітоба, розробили 30-годинну програму базових навичок у класі для обмеженого викладання», — сказала вона. — І тому ми почали бачити, що в школи наймають некваліфікованих вчителів».
Дедалі більше некваліфікованих вчителів
За даними The Canadian Press, у звіті генерального аудитора Квебека Гілена Леклерка було виявлено, що 30 000 осіб, які викладали в школах Квебеку в період з 2020 по 2021 рік, не мали сертифіката вчителя чи попередньої кваліфікації.
Нестача вчителів впливає на роботу багатьох шкільних рад по всій країні. Ситуація у Квебеку настільки жахлива, що доведеться відправляти в школи некваліфікованих людей для нагляду за класами.
Рейд не звинувачує школи в тому, що вони вжили таких заходів під час пандемії. Але вона стурбована тим, що те, що вона назвала «проміжним тимчасовим рішенням», може стати постійним — особливо через те, що навчання значно змінилося за останні кілька десятиліть.
“Насправді за 22 роки, відколи я брала участь, ми побачили різкі зміни в тому, що відбувається в освітніх програмах бакалавра, — сказала вона.
Ми перейшли до навчання соціальним навичкам, емоційній регуляції, піклуванню про психічне здоров’я та благополуччя, навичкам критичного мислення, навикам підприємницького чи інноваційного мислення, які потрібні молодим людям, коли вони рухаються у своєму житті та коли вони рухаються у доросле життя”.
Вчителі не няні
Для Енні Кіддер, виконавчого директора громадсько-просвітницької групи «Люди за освіту», нестача вчителів і тимчасові заходи свідчать про відсутність визнання та оцінки обов’язків вчителів.
“Я не думаю, що як суспільство ми… достатньо усвідомлюємо, наскільки важлива ця робота, наскільки вона життєво важлива для нашої економіки, нашої сталості, нашого процвітання, нашої соціальної згуртованості [і] що для нас, як людей, означає добра освіта для дітей”, – сказала вона.
Кіддер каже, що ставлення до викладання як до роботи, яку може виконувати будь-який дорослий, перетворює викладання на догляд за дітьми, «наче ми просто повинні забезпечити їх безпеку протягом дня».
Читайте також: “Канадська система освіти: більше свободи, менше контролю”: враження українки
Якщо навчальні потреби учнів не задовольняються в результаті, це може призвести до несприятливих наслідків для поведінки.
“Ми бачимо, що деякі з цих дітей тепер демонструють агресивну поведінку, – сказала вона. – Вони в стресі, вони не хочуть бути там. Вони вириватимуться з класів. Вони кричатимуть або демонструватимуть певну поведінку, якої ми раніше в них не бачили”.
Проблема кожного
Ставлення до вчителів як до нянь також призводить до додаткової роботи для непедагогічного персоналу, якому тепер доводиться виконувати свої службові обов’язки у вільний час.
“Я знаю, що я і мої колеги… почуваємося дуже розбитим серцем, а моральний стан справді низький, — сказала вона. — Та сама робота, яка… мала стільки підтримки в минулому чи щось інше, тепер урізана до кісток. Це стрес”.
Оскільки 95 відсотків учнів у Канаді відвідують державну школу, Кіддер каже, що ми повинні про це подбати. Це «ми» включає всіх канадців, сказала вона, навіть тих, хто не має учнів у державних школах або працює там.
«Це місце, де ми будуємо… наступне покоління. Тому ми повинні сприймати це серйозно, а я не думаю, що ми це сприймаємо».
Джерело: СВС
