31-річний Майкл Яворський, британець українського походження, майже все життя знав, що має родичів в Україні, але не мав жодного уявлення, де їх шукати. У 2025 році він вирішив вирушити на батьківщину дідуся – і несподівано знайшов там людей, які зберігали сімейні фотографії протягом трьох десятиліть.
Свою історію Майкл розповів у відео в соціальних мережах. У ньому він поділився родинною історією, яка почалася ще під час Другої світової війни, та показав, як йому вдалося відновити зв’язок із українськими родичами.
Дідусь, якого війна назавжди розлучила з родиною
Дідусь Майкла, Ілля Яворський, якого в родині називали Ільком, народився в невеликому селі Радич на Львівщині. Його життя змінилося під час Другої світової війни: німецькі військові забрали юнака з дому та відправили працювати на ферму поблизу Мюнхена. За одну ніч він втратив можливість бути поруч із батьками, братами та всіма, кого знав.
Особливо близьким Ілля був зі своїм братом Михайлом. Однак після завершення війни повернутися додому він не міг, адже Україна перебувала у складі Радянського Союзу. Як і багато інших українців, які опинилися за межами батьківщини через війну, він мусив починати життя заново.
Спочатку Ілля оселився в Бельгії, а згодом переїхав до Англії. Своїм домом він зробив Бредфорд, де прожив решту життя. Понад 40 років чоловік не бачив рідних.
Лише після проголошення незалежності України у 1991 році він зміг повернутися до рідного села. Зустріч із родиною була дуже емоційною: рідні прийняли його з відкритими обіймами. Проте на той момент здоров’я Іллі вже погіршувалося. Він устиг побувати в Україні лише двічі й помер у 1993 році.
Після його смерті батько Майкла ще певний час підтримував зв’язок із родичами: вони листувалися, надсилали гроші та повертали сім’ї речі, які належали дідусеві. Однак поступово листів ставало дедалі менше. У них почали з’являтися імена, яких британська частина родини не впізнавала, а згодом спілкування припинилося зовсім.
Як Майкл зберіг зв’язок з Україною, якої майже не знав
Майкл народився у 1995 році, тому ніколи не зустрічав своїх українських родичів. Попри це, він із дитинства знав про своє походження і каже, що пишався українським прізвищем. Відчуття зв’язку з Україною формувалося завдяки родинним історіям, які йому розповідали вдома.
Важливу роль у цьому відіграв і футбол. У 2006 році, під час чемпіонату світу, Майкл захопився українською збірною, а згодом стежив за тим, як Україна приймала Євро-2012. Саме футбол став для нього одним із перших мостів до країни предків.
Згодом британець почав більше цікавитися українською історією, вивчати події, які пережив народ, і стежити за Революцією гідності. Він також долучився до місцевої української церкви та громади – тієї самої, яку свого часу відвідував його дідусь. Там Майкл дізнавався більше про власне коріння, знаходив друзів і відчував себе частиною українського середовища.
Уперше він приїхав до України у 2017 році. Після цього Майкл неодноразово повертався до країни, зокрема двічі відвідав її разом із батьком у 2019 році.
Англієць каже: з кожною поїздкою Україна дедалі менше сприймалася ним як далека батьківщина предків. Натомість вона ставала місцем, яке він відчував своїм домом.
Під час подорожей Майкла часто запитували, чи має він родичів в Україні. Він відповідав, що так, але родина давно втратила з ними зв’язок. Ця незавершена частина сімейної історії не давала йому спокою.
Поїздка до села дідуся, яка змінила все
У 2025 році Майкл вирішив більше не відкладати пошуки. Під час чергової поїздки до України він запланував відвідати Радич – невелике село в Карпатах, де народився його дідусь.
Однак дістатися туди було непросто. У Майкла та його друга був лише один вільний день у Львові, а як організувати поїздку до віддаленого села, вони не знали. Тоді чоловік звернувся в Instagram Stories із запитанням, чи не знайдеться хтось у Львові, хто міг би їх туди відвезти.
Відгукнувся чоловік на ім’я Михайло. Він спеціально приїхав до Львова з Вінниці, щоб допомогти британцям дістатися до села. Дізнавшись, що Майкл шукає родину, водій навіть відмовився брати гроші за поїздку.
Наступного дня вони вирушили в дорогу. Майкл зізнається, що не дуже сподівався когось знайти й хотів передусім побачити місце, де виріс його дідусь. Радич виявився саме таким, яким він його уявляв: крихітним, тихим селом, оточеним горами.
Єдиною зачіпкою була стара родинна адреса. Мандрівники почали розпитувати місцевих жителів, але спочатку пошуки не давали результатів. Зрештою Михайло знайшов 85-річного чоловіка, який жив неподалік церкви. До розмови долучилася його донька, і після розповіді про родину Яворських вони зрозуміли, кого саме шукають гості.
З’ясувалося, що брат дідуся Майкла вже помер, але його сини, ймовірно, досі живуть в батьківському будинку – зовсім неподалік.
«Вони понад 30 років зберігали наші фотографії»: зустріч із родичами
Коли Майкл побачив будинок, то одразу впізнав його: раніше він бачив оселю на старих сімейних світлинах. Двері відчинив чоловік на ім’я Йосиф – двоюрідний брат батька британця.
Для господаря поява незнайомого англійця, який назвався родичем, стала несподіванкою. Майкл пояснив, ким є і чому приїхав, після чого його запросили до будинку, де він познайомився зі старшим братом Йосифа – Михайлом.
У кімнаті Майкл помітив іконостас, який уже бачив на старій фотографії свого дідуся, зробленій під час його повернення в Україну понад 30 років тому. Самих світлин він із собою не взяв, тож не міг одразу підтвердити свою історію. Однак родичі все одно прийняли гостей, пригостили їх їжею, а невдовзі почали приходити й інші члени родини.
Серед них був Іван – чоловік, який свого часу зустрічав дідуся Майкла в аеропорту Львова після його повернення додому через пів століття розлуки. Родичі згадували Іллю, розповідали історії з його життя та відтворювали події, які пам’ятали ще з дитинства.
Особливо вразила Майкла розповідь про день, коли дідуся забрали з дому під час війни. За словами рідних, батько Іллі попросив його не махати на прощання. Він боявся, що солдати помітять інших дітей і заберуть також їх. Тож хлопець залишив рідний дім, навіть не маючи змоги попрощатися з близькими.
Майже через 80 років онук сидів у тому самому селі й слухав цю історію від людей, які пам’ятали його дідуся.
Йосиф також запропонував Майклу відвідати сусіднє село Ільник, де поховані його прадідусь і прабабуся. Батько британця ніколи не бачив своїх дідуся й бабусю та майже нічого про них не знав, тому ця поїздка стала ще однією важливою частиною родинних пошуків.
Пророцтво для прабабусі, яке здійснилося через десятиліття
Але найзворушливіший момент чекав на Майкла попереду. До будинку прийшла сестра Йосифа, яка тримала в руках стару фотографію: на ній були дідусь Майкла та його мама біля їхнього будинку в Англії. Виявилося, що українські родичі не просто пам’ятали сім’ю Іллі – вони всі ці роки зберігали її фотографії. Навіть після 31 року без жодного контакту.
Жінка розплакалася й назвала те, що відбувалося, дивом. Саме тоді Майкл зрозумів, що родинний зв’язок, який він вважав втраченим, насправді ніколи не зникав остаточно.
Він зателефонував батькам, і дві частини родини нарешті змогли знову поспілкуватися.
Під час зустрічі Майклу розповіли ще одну родинну історію. За переказами, під час війни через село проходила мандрівниця. Вона сказала прабабусі Майкла, що війна закінчиться і одного дня її син повернеться додому.
Минуло багато десятиліть, перш ніж Ілля справді зміг повернутися до рідного села після здобуття Україною незалежності. А ще через понад 30 років його онук приїхав туди, щоб відшукати родину, про існування якої знав усе життя.
Читайте також: ДНК-тест розкрив таємницю, яка змінила життя української родини в Канаді
фото: Michael Jaworskyj / Facebook
