1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України. Цього дня згадують військових, які захищають країну, а також тих, хто віддав за неї життя. Один зі способів говорити про їхній подвиг – документальне кіно, яке зберігає реальні історії людей і показує війну без прикрас.
До пам’ятної дати – вісім стрічок про українських воїнів, їхню боротьбу, побратимство та силу.
«Да Вінчі»
Фільм присвячений Дмитру Коцюбайлу з позивним «Да Вінчі» – командиру добровольчого батальйону «Вовки Да Вінчі», який загинув 7 березня 2023 року в боях за Бахмут.
Стрічка поєднує архівні кадри, інтерв’ю та спогади людей, які знали військового. Автори намагаються простежити, що сформувало особистість Коцюбайла та як юнак, який у 18 років пішов на фронт, згодом став командиром одного з відомих українських підрозділів.
До початку повномасштабної війни «Да Вінчі» брав участь у Революції Гідності та від 18 років воював на сході України. У 2022 році йому надали звання Героя України. Він став першим добровольцем, якому це звання присвоїли за життя.
Фільм розповідає не лише про військовий шлях Коцюбайла, а й про людину, яка стояла за позивним «Да Вінчі».
«2000 метрів до Андріївки»
Режисер Мстислав Чернов вирушив разом із військовими 3-ї штурмової бригади до Андріївки на Донеччині. Їхня мета – звільнити населений пункт, а шлях до нього проходить через вузьку лісосмугу між відкритими полями.
Саме ці два кілометри стають центральним образом фільму. Ліс одночасно дає військовим укриття і перетворюється на смертельно небезпечну пастку.
Попри динамічні бойові епізоди, стрічка багато уваги приділяє людям. У центрі – стосунки між військовими, довіра та взаємодопомога. Через це фільм показує не лише перебіг бойової операції, а й особисту сторону війни.
«Реал»
«Реал» Олега Сенцова побудований на кадрах, які режисер сам зняв під час бойової операції влітку 2023 року.
Камера була закріплена на шоломі Сенцова. Під час бою його БТР зазнав ураження, після чого військовий опинився у траншеї. Звідти він за допомогою радіозв’язку намагався координувати евакуацію частини свого підрозділу, який перебував під обстрілами та майже без боєприпасів. Саме ця випадково зафіксована ситуація стала основою повнометражного фільму.
«Реал» не відтворює війну за допомогою постановочних сцен. Глядач бачить матеріал, який був знятий безпосередньо під час бою, тому стрічка дає максимально безпосередній погляд на роботу військових у критичній ситуації.
«Куба й Аляска»
Головні героїні фільму Єгора Трояновського – дві бойові парамедикині з позивними «Куба» та «Аляска».
Камера супроводжує їх під час роботи на фронті та в моменти між бойовими виїздами. Стрічка показує не лише порятунок поранених під обстрілами, а й те, яким залишається життя військових, коли безпосередня небезпека на певний час відступає.
Героїні підтримують одна одну, жартують, сваряться, згадують минуле та говорять про майбутнє. Їхня дружба стає важливою частиною історії – способом зберегти людяність і внутрішню опору навіть у найважчих обставинах.
«Люди зі Сталі»
Стрічка присвячена обороні Маріуполя та Азовсталі й зосереджується на військових, які тримали оборону міста, а згодом опинилися в російському полоні.
Через хроніку подій фільм передає атмосферу облоги, виснаження та постійної небезпеки. Водночас головними залишаються самі захисники – їхня витримка, взаємопідтримка та готовність продовжувати боротьбу в умовах, коли можливості для оборони ставали дедалі меншими.
«Одного літа в Україні»
Фільм кінооб’єднання Babylon’13 розповідає про військових Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Герої стрічки – добровольці з різних країн, які приїхали до України та стали частиною її оборони. Автори показують їхній шлях від спільних тренувань на полігонах до виконання бойових завдань на найгарячіших напрямках фронту.
Окрему увагу фільм приділяє взаємодії між військовими. Для бійців легіону злагодженість підрозділу має не лише тактичне значення – від неї безпосередньо залежить можливість вижити під час бойових завдань.
Стрічка також показує особисті історії іноземців, які вирішили воювати на боці України, та їхнє життя у складі українського війська.
«Міф»
Документальна стрічка присвячена життю Василя Сліпака – українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, який майже два десятиліття прожив у Франції.
Після початку Революції Гідності Сліпак долучився до акцій на підтримку України в Парижі, а згодом – до волонтерського руху. Утім, він вирішив повернутися в Україну та стати добровольцем. На фронті обрав позивний «Міф» – на честь партії Мефістофеля, яку виконував на оперній сцені.
У червні 2016 року Василь Сліпак загинув від кулі снайпера на Донбасі. Фільм розповідає не лише про його загибель, а й про шлях від львівського хлопця до артиста світового рівня та добровольця, який вирішив захищати Україну.
«Життя на межі»
Цей документальний фільм охоплює події від Революції Гідності до повномасштабної війни та розповідає про двох українських кінопродюсерів – Павла та Юрка, які після початку війни стали добровольцями.
Автори використовують власний кіноархів, особисті спогади та кадри з фронту, щоб відтворити події, які привели Україну до нинішньої війни. Вони побували на гарячих напрямках Донбасу, брали участь у бойових діях і створили саморобний безпілотник «Фурія», назву якого згодом отримав один із підрозділів аеророзвідки.
Водночас герої не залишали кінематограф. Камера для них стала ще одним способом говорити про війну – фіксувати те, що відбувається, і показувати світові реальність українців.
Перегляньте також 7 українських фільмів, які змінили сучасне кіно
