Канада традиційно посідає чільні місця у світових рейтингах країн із найбільш інклюзивною та відкритою міграційною політикою. Тут офіційно проживає понад 8,3 мільйона іммігрантів – це 23% населення, і до 2041 року ця частка може зрости до 34%, пише Immigration News Canada.
Та, поряд із легальною міграцією, існує значна кількість людей без належного дозволу на перебування – від 300 тисяч до понад мільйона у 2025 році.
Часто вони приїжджають легально – як студенти, сезонні працівники чи туристи, – але згодом залишаються після завершення дії документів або втрачають статус через невиконання вимог імміграційних програм.
Міністр імміграції Марк Міллер ще у 2023 році говорив про «від 300 до 600 тисяч» таких людей, але реальні цифри можуть бути значно більшими.
Нижче – огляд 10 міст Канади, де, ймовірно, проживає найбільше нелегальних мігрантів.
1. Торонто – столиця канадської імміграції
Майже половина населення Торонто – іммігранти (приблизно 2,89 млн людей). Це місто – головний пункт призначення для новоприбулих, і, за оцінками, тут мешкає до 250–300 тисяч людей без документів. Це майже половина від усіх нелегальних мігрантів країни.
Причини високої кількості мігрантів: тут багато робочих місць у будівництві, сфері обслуговування та прибиранні. У будівельній індустрії Великого Торонто працює близько 20 тисяч працівників без статусу. Значну частку становлять відхилені шукачі притулку та ті, хто перевищив термін візи.
Місцева політика: у 2013 році Торонто ухвалило програму Access to City Services for Undocumented Torontonians, яка гарантує доступ до освіти, медицини та інших міських послуг незалежно від імміграційного статусу. Цю ініціативу підтримують і неурядові організації, зокрема FCJ Refugee Centre.
Проблеми: через відсутність статусу багато людей працюють у тіньовій економіці, не мають доступу до медичної страховки та постійно живуть у страху депортації.
Внесок: навіть без права на соцвиплати, ці люди сплачують податки, забезпечують робочу силу в ключових секторах і підтримують економіку міста.
2. Ванкувер – мультикультурний центр на узбережжі
41,8% населення цього міста – іммігранти. Завдяки потужній економіці у готельному бізнесі, будівництві та доглядовій сфері Ванкувер приваблює тисячі людей без статусу.Чимало приїжджають як тимчасові працівники чи студенти, але, закінчивши термін дії візи, залишаються.
Політика міста: з 2016 року діє принцип Access Without Fear, який гарантує, що жителі можуть користуватися муніципальними послугами без ризику бути переданими імміграційним органам. Поліція також не перевіряє статус при контакті.
Виклики: обмежений доступ до медичної допомоги та освіти, робота без офіційного оформлення, ризик експлуатації.
Внесок: праця у готельному бізнесі, будівництві та доглядових послугах підтримує ключові сектори міста, особливо у туристичний сезон.
3. Монреаль – місто-притулок Квебеку
У Монреалі 24,3% населення – іммігранти. Франкомовне середовище та статус «міста-притулку» роблять його привабливим для тих, хто залишився без документів. Тут живуть великі громади з Гаїті та країн Латинської Америки. Багато хто працює у виробництві чи сфері послуг.
Політика: з 2017 року місто надає іммігрантам муніципальні ID-картки, які дають доступ до бібліотек, спортивних закладів та деяких соціальних сервісів.
Виклики: мовний бар’єр, низькі зарплати та обмежений доступ до медицини.
Внесок: підтримка промисловості, сфери послуг і сільського господарства у регіоні.
4. Калгарі – економічний центр Альберти
31,5% жителів – іммігранти. Місто приваблює роботою у нафтовій, будівельній та готельній галузях.
Політика: офіційних муніципальних програм для нелегалів немає, але діють громадські організації, що надають підтримку.
Виклики: нестабільність через коливання цін на нафту, ризик експлуатації у будівництві та сервісах.
Внесок: заповнення вакансій у трудомістких секторах, підтримка економіки міста.
5. Едмонтон – столиця Альберти з великим попитом на робочу силу
Столиця Альберти з великим попитом на робочу силу. Тут 26% населення – іммігранти. Проте в Едмонтоні проблема із доступом іммігрантів до медичних послуг, візначається також нестабільність роботи та експлуатація роботодавцями.
Політика: допомога від Mennonite Centre for Newcomers та інших благодійних організацій, що пропонують навчання та консультації.
6. Оттава–Ґатіно – столиця з високими цінами на життя
25% іммігрантів серед місцевих жителів роблять внесок в обслуговування державних структур, роботу в роздрібному бізнесі та технічному секторі.
Високі витрати на житло та конкуренція на ринку праці змушують нелегалів працювати у сфері обслуговування, будівництві чи роздрібній торгівлі.
7. Вінніпег – місто з гостинними громадами
25,4% населення – іммігранти, які роблять значний внесок у виробництво, сільське господарство та сферу послуг. Місцеві організації допомагають з працевлаштуванням і базовими потребами, навіть якщо статус відсутній.
8. Гамільтон – колишній індустріальний центр Онтаріо
Трансформація міста з промислового у більш сервісно-медичний центр створює попит на робітників, зокрема без документів. Іммігрантів тут 25,6% жителів.
9. Кітченер–Кембридж–Ватерлу – технологічний регіон
25,8% жителів – іммігранти. Нелегали працюють у виробництві, сервісах і допоміжних ролях у технокомпаніях.
10. Лондон (Онтаріо) – академічний та медичний центр
20% населення – іммігранти. Тут є попит на працівників у лікарнях, університетах та сфері обслуговування, але відсутність статусу обмежує можливості працевлаштування.
Читайте також: Четверо українців увійшли до списку найбагатших іммігрантів у США
фото: Shutterstock
