Британець Макер Гіффорд (справжнє ім’я — Гаррі Роу), який воював в Україні два роки, став одним із найвідоміших іноземців, що підтримали український спротив. В інтерв’ю Business Insider він розповів про перші місяці прибуття іноземних бійців, про тих, хто справді приніс користь, і про тих, хто лише створював проблеми.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році тисячі людей з усього світу відгукнулися на заклик президента Володимира Зеленського і приєдналися до боротьби. Проте серед добровольців опинилися не лише професійні військові, а й авантюристи, люди без досвіду та ті, хто шукав сенс у житті.
Коли добровольців було забагато
За різними оцінками, до іноземного легіону України приєдналися від 4 000 до 20 000 людей.
“Це був вибух енергії, людяності, доброї волі та пристрасті з боку міжнародної спільноти”, — згадує Гіффорд.
Спочатку армія України не була готова до такого потоку добровольців. Проблеми з організацією та навчанням лише ускладнювали ситуацію, коли країна й без того боролася за виживання. Однак з часом тих, хто зміг адаптуватися та стати корисним, вдалося інтегрувати в армію.
Серед іноземних бійців були справжні професіонали. Багато хто мав знання в галузі тактичної медицини та досвід роботи із західною зброєю, що стало в пригоді українській армії.
Але найбільшу цінність становили ті, хто не просто прибув на кілька місяців, а залишився надовго, вивчив українську мову та культуру й став своїм серед українських військових. Саме вони стали незамінними в бою.
Ентузіасти без досвіду та «проблемні» добровольці
Були й ті, хто прибув без жодного військового досвіду, але з величезним бажанням допомогти.
“Це були пристрасні люди”, — каже Гіффорд.
Він не критикує новачків, адже сам у 2015 році, коли приєднався до боротьби з ІДІЛ у Сирії, теж не мав бойового досвіду. Головне, каже він, це вміння адаптуватися.
“Ти не герой лише тому, що з’явився. Герой — це той, хто робить реальні справи”, — наголошує він.
Не всі іноземні бійці були корисними.
“Відверто кажучи, були й дуже небезпечні люди”, — каже Гіффорд.
Деякі прибували в Україну з особистими проблемами, такими як алкоголізм чи наркозалежність, і шукали тут можливість «почати життя з нуля». Інші просто прагнули довести собі щось, але не були готові до війни.
Крім того, необережність деяких добровольців призводила до катастрофічних наслідків. Наприклад, за словами Гіффорда, через їхню необачність було розсекречене місце розташування навчального табору, що потім став мішенню для російських ракет.
Але найгірший тип добровольців, за його словами, — це ті, хто вважав себе найрозумнішим.
“Дехто думав, що раз він пройшов одну-дві місії в Афганістані чи Іраку, то може командувати українцями”, — каже Гіффорд, підкреслюючи, що війна в Україні кардинально відрізняється від усіх попередніх конфліктів.
Попри всі проблеми, Гіффорд вважає, що іноземні добровольці зробили великий внесок у боротьбу України.
Він згадує, як звичайні українці висловлювали йому вдячність, пропонували заплатити за обід або купити напій, коли дізнавалися, що він воює на їхньому боці.
“Українці люблять іноземних добровольців”, — каже він. “Вони цінують, що не залишилися наодинці й що є люди, які готові ризикувати життям заради України.”
Гіффорд також бачив подяку на власні очі, коли його підрозділ допомагав мешканцям звільнених сіл у Херсонській області.
Попри негативний досвід із деякими бійцями, Гіффорд вважає іноземних добровольців спільнотою, що щиро прагне допомогти Україні.
“Я бачу їх як братів по зброї, які прийшли підтримати Україну в її найважчий момент — просто з деякими дивними персонажами серед них”, — підсумовує він.
Читайте також: Все більше американців приєднуються до ЗСУ після заяв Трампа
фото ілюстративне
