Коли українці повернуться додому? Чиїми силами відбудується економіка України? Потрібно чекати на “свої” руки чи сподіватись на руки іноземців? І чому взагалі масова міграція – не привід для паніки?
На ці питання шукав відповіді Укрінформ разом з Андрієм Гайдуцьким, доктором економічних наук, експертом з міграційної політики і розробки фінансово-банківських програм для мігрантів та діаспори.
Щодня десятки тисяч українців виїжджають і повертаються, адже скільки людей, стільки й причин для еміграції чи повернення. каже Гайдуцький.
Хто ці люди, які найімовірніше повернуться в Україну?
“Вважається, що мігрант готовий повернутися на батьківщину після досягнення цілей виїзду за кордон, тобто після завершення так званого міграційного циклу. Він включає одну або кілька з чотирьох ключових цілей: навчання; досвід роботи; накопичення заощаджень; формування нових контактів та зв’язків. Загалом міграційний цикл триває від 3 до 15 років. За життя у людини може бути навіть декілька таких циклів. На швидкість завершення міграційного циклу впливає три чинники: ситуація в особистому житті мігранта, мотиваційні програми у приймаючих країнах, програми-стимули в рідній країні”. – пояснює експерт.
За його словами, українці в класичному варіанті зазвичай були трудовими мігрантами, і розраховувати на них найближчим часом не варто.Краще сконцентруватися на змінах всередині країні, на спрощенні ведення бізнесу в країні, на залученні іноземців тощо, як це успішно робить Польща.
“Повернутися можуть насамперед пенсіонери, яким інтегруватися дуже важко. Деякі виїхали заради дітей і як тільки ті закінчать навчання, повернуться додому. Це, напевне, єдина категорія, яка може повернутися ще достроково. Інші дорослі – після того, як попрацюють там і знайдуть в Україні цікавішу роботу, – каже Гайдуцький. – як тільки війна закінчиться, одні виїдуть, інші повернуться, тому в цілому баланс не зміниться”.
Дієві інструменти повернення громадян: без популістичних “плюшок”
За словами фахівця, фінансово-банківські, іпотечні, страхові, інвестиційні, пенсійні програми тощо – це дієві інструменти повернення мігрантів, які варто впроваджувати. Вони базуються на стимулюванні залучення заощаджень мігрантів у формі грошових переказів.
“Коли в мігранта підходить до завершення його міграційний цикл (він досяг поставлених цілей), а на батьківщині в нього накопичилась достатня сума коштів (чи на них придбано необхідні активи, відкрито бізнес тощо), він без глибокого вагання приймає рішення про повернення на батьківщину, адже в країні-працевлаштування його нічого не стримує. Водночас інші програми, які базуються на соціальному, а не економічному ефекті (безкоштовне житло, неринкові зарплати, надто пільгові кредити тощо), це все переважно популістичні “плюшки”, які мають короткостроковий ефект, який тільки негативно впливає на імідж влади. Досвід інших країн показує, що такі “плюшки” швидко припиняються через брак коштів у бюджеті чи зміну установок у політичних колах”, – розповідає Гайдуцький.
“створення сприятливого бізнес-клімату взагалі ніяк не має стосуватись українських мігрантів… влада точно його не має створювати тільки заради тих, хто вже виїхав чи виїде”.
“В цьому випадку ви одразу конкуруєте з Польщею чи Німеччиною. Але наш бізнес-клімат важко навіть порівняти з легкістю ведення бізнесу в ЄС. Тому владі потрібно виконувати свою роботу для полегшення підприємницької діяльності насамперед для українців в Україні, а також для іноземців, які хочуть приїхати в Україну чи вже працюють в Україні”, – продовжує фахівець.
Своїх чекаємо з часом, а зараз потрібні іноземні руки
Гайдуцький переконує: якщо суспільство, влада, бізнес хочуть росту економіки, потрібні іммігранти та заходи для залучення української діаспори.
“Банально кажучи, потрібні мільйони нових людей з грошима. Тому всі розвинені країни мають активну імміграційну політику, адже через скорочення та еміграцію місцевого населення їхні економіки вже давно почали б також скорочуватись”, – каже він.
“Робоче рішення – це швидка робота над залученням іноземців і тривала та монотонна робота над поверненням українців. Якщо над цими питаннями не працювати, продовжить скорочуватися кількість робочих рук, платників податків і споживачів”.
“Як результат, бізнес буде закриватися, переїжджати за кордон, а також перевозити робочу силу в сусідні країни, які цьому сприятимуть. Зменшення зборів податків призводитиме до логічного їх підвищення, адже якось потрібно утримувати територію країни, армію, пенсіонерів. Тому, щоб не допустити подальшого податків, потрібно працювати над збільшенням кількості їх платників, а для цього, відповідно, суттєво збільшити кількість споживачів товарів і послуг. Тобто, ми знову повертаємось до того, що потрібно, в першу чергу, залучати іноземців”, – зауважує експерт.
Насамкінець, Андрій Гайдуцький додав: якщо Україні не вирішити питання залучення людей з грошима (як іноземців, так і українців), то відтік продовжиться, адже інші країни мають десятки програм із залученням українців та їхніх заощаджень. Але значного безробіття не буде, запевняє він.
“Ми живемо в глобальній економіці, яка абсорбує надлишок робочої сили і направляє її туди, де вона потрібна. Польща, Німеччина, Скандинавські країни, Канада будуть готові приймати надлишкову робочу силу з України, адже в них є суттєвий досвід реалізації інтеграційних програм. Україні потрібно запускати схожі програми для залучення іноземців, які не підпадають під критерії для розвинених країн, але хочуть виїхати зі своєї батьківщини”, – підсумував експерт.
Читайте також: “Що я дізналася за рік у США”: висновки 13-річної українки
