Західні посадовці та значна частина українських командирів дедалі більше стурбовані розвитком війни та здатністю України протистояти російським наступам у найближчі пів року, йдеться у статті The Economist.
Хоча Україні вдалося утримати Покровськ, що стало неприємним ударом для путіна, на інших ділянках фронту все дуже складно: росія прориває українську оборону. У Часовому Яру через пів року спроб захопити місто окупанти перетнули канал Сіверський Донець — Донбас. Також вони зайняли висоти в районі Вугледара та просуваються до Курахового з двох напрямків.
Ба більше, в Курській області росії ЗСУ втратили контроль приблизно над половиною територій, які вдалося захопити на початку операції, пишуть журналісти.
Як стверджує The Economist, проблема полягає не стільки у втраті територій, що далися росії величезною ціною — 600 000 загиблих і поранених з початку війни за оцінками США та 57 000 загиблих лише цього року до жовтня, за даними української розвідки, — скільки у поступовому виснаженні чисельності і якості українських сил.
«Підрозділи ЗСУ недоукомплектовані й перевантажені, виснажені значними втратами. Попри новий закон про мобілізацію, що набув чинності в травні, в армії, за винятком кількох бригад, з труднощами проводиться заміна: молоді чоловіки неохоче підписують контракти на службу, яка у кращому випадку не має визначеної дати, а у гіршому — стає квитком в один кінець», — йдеться в матеріалі видання.
Західні партнери в приватних розмовах нібито закликають президента Володимира Зеленського знизити призовний вік, щоб збільшити кількість новобранців. Проте, зазначає The Economist, політичні питання та побоювання демографічної кризи заважають будь-яким змінам.
У своєму нещодавньому есе Джек Вотлінг із лондонського аналітичного центру Royal United Services Institute виділив кілька причин послаблення позицій України.
Одна з них — нестача засобів ППО, що дозволяє російським розвідувальним дронам встановлювати «безперервне й щільне спостереження». Це, своєю чергою, дозволяє росіянам завдавати ударів балістичними ракетами та дронами по українській артилерії в тилу. Також вони б’ють авіаційними бомбами по підрозділах на лініях фронту, що дозволяє росії «повільно, але стабільно просуватися дрібними групами». Досить часто вони використовують мотоцикли, оскільки танки занадто помітні.
За словами заступника міністра оборони України Івана Гаврилюка, в ЗСУ обмежені запаси снарядів. Чим менше вогневої потужності та броні, тим більша залежність від піхоти та тим більші втрати, додає посадовець.
«Я просто не знаю, як ми можемо виробити достатню кількість. Ми не можемо надати їх більше без серйозних наслідків в інших сферах», — зазначило виданню джерело, знайоме з потоком американської допомоги Україні.
Втім, додає видання, росія також стикається із серйозними проблемами. Наступного року вона витратить третину свого національного бюджету на оборону, що призведе до дефіциту в цивільній економіці. Інфляція, ймовірно, вдвічі перевищить офіційний річний показник понад 8%.
Європейський розвідник розповів The Economist, що у 2025 році звичайні російські родини «вперше почнуть відчувати економічні труднощі». Він додав, що «вже є ранні ознаки втоми від війни серед тих, хто безпосередньо пов’язаний з нею» — це матері та родичі російських військових.
Водночас на полі бою росія продовжує покладатися на примітивні тактики, що призводять до масових втрат. Рішення залучити тисячі північнокорейських солдатів, які, як вважається, направляються на фронт під Курськом, свідчить про те, що російські підрозділи також зазнають тиску.
За словами анонімного європейського чиновника, російське військове керівництво чинило «сильний тиск» на кремль з вимогою мобілізувати більше людей. Він відмічає, що в рф зараз недостатньо сил для масованих дій.
The Economist зазначає, що «наразі немає ризику того, що російські війська підуть до Дніпра або Одеси». Однак виробничих спроможностей в росії все ще більше, ніж у Заходу.
Європейський Союз заявляє, що виготовляє понад мільйон снарядів на рік, однак росія виготовляє втричі більше, також отримуючи їх з Північної Кореї та Ірану.
Росія не може воювати вічно. Однак занепокоєння серед американських, європейських та українських посадовців полягає в тому, що з нинішніми тенденціями «момент, коли Україна зламається, може настати раніше», пише The Economist.
«Москва, здається, ставить на те, що зможе досягти своїх цілей на Донбасі наступного року й хоче спричинити в економіці України та ЗСУ такий рівень втрат, що вона більше не зможе зупиняти подальші просування», — цитує видання експерта і додає, що це дасть росії важіль у будь-яких переговорах.
Песимістичний настрій помітний і у зміні риторики США. Такі посадовці, як Остін, все ще висловлюють впевненість, обіцяючи, що Україна переможе. Проте ті, хто займається детальним плануванням у Пентагоні, кажуть, що на практиці амбіції початку 2023 року — формування українських сил, які могли б повернути свою територію або змусити росію до переговорів через добре спланований удар — поступилися місцем «запобіганню поразки», зазначає видання.
«На цей момент ми все більше думаємо про те, як Україна має вижити», — сказало The Economist джерело, залучене до цього планування.
«Наступні кілька місяців стануть для нас можливістю підтвердити, що Україна зможе залишитися на полі бою протягом наступних кількох років», — зазначив Джим О’Браєн, високопосадовець Держдепартаменту США з питань Європи на конференції в Ризі 19 жовтня.
Читайте також: У чому недолугість плану Трампа щодо України: думка політексперта
Джерело: The Economist
