Вже в п’ятницю, п’ятого липня, на Даунінг-стріт 10 зміниться мешканець. З високою ймовірністю новим прем’єр-міністром Великої Британії стане лідер Лейбористської партії Кір Стармер, юрист і політик, син Родні Стармера, який займався виробництвом слюсарних інструментів.
Як лейбористам вдалося переконати не тільки членів своєї партії в здатності перемогти, але й лідирувати в попередніх опитуваннях протягом тривалого часу? Богдан Ференс, член Координаційної ради Інституту демократії та соціального прогресу у своєму блозі на LB.ua дав топ-5 ключових роз’яснень, які допоможуть краще орієнтуватися в британській політичній кухні.
1. Подолання внутрішніх криз
Кір Стармер, який очолив партію у 2020 році, зіткнувся з наслідками поразки у 2019 році та внутрішніми розділеннями між більш лівим флангом та центристами. Поступово новому лідеру вдалося перебудувати партію, сформувати тіньовий уряд, збільшити членство та повернути симпатиків, втрачених раніше.
Вперше за довгі роки Лейбористська партія набула сили не тільки перемогти консерваторів, але й відвоювати необхідну кількість місць для формування більшості.
Ще в жовтні 2023 року на партійній конференції в Ліверпулі стало очевидно, що лейбористи готові докласти всіх зусиль для перемоги. Хоча точна дата виборів ще не була відома.
2. Вартість життя та проблеми із системою охорони здоров’я
Заяви про вартість життя та проблеми в економіці домінували під час виборчої кампанії. Громадськість постійно піддавала кандидатів сумніву щодо їхніх обіцянок та послужного списку під час живих дебатів. Багато британців невдоволені тим, що через недофінансування у Національній службі охорони здоров’я справи йдуть погано, а списки очікування на операцію або прийом до лікаря викликають розчарування та гнів. На тлі зростаючого обурення до консервативного уряду лейбористи запропонували своє бачення вирішення цих проблем, згадуючи, як їм вдалося створити доступну медицину для всіх британців у післявоєнний час і чому бюджетні витрати необхідно перерозподіляти з пріоритетом на потреби менш забезпечених громадян.
3. Ковідні вечірки
Фотографія травня 2020 року, на якій прем’єр-міністр Борис Джонсон та його співробітники стоять із пляшками вина та сирною дошкою в саду на Даунінг-стріт під час жорсткого локдауну, викликала громадське обурення. Джонсон стверджував, що ці люди були на роботі й обговорювали робочі питання. У ході подальшого розслідування з’ясувалося, що це був не єдиний випадок. Громадський осуд з приводу цих подій призвів до зниження підтримки Джонсона, уряду та консерваторів, а також до поразки партії на додаткових виборах у Північному Шропширі в 2021 році та поганих результатів на місцевих виборах у 2022 році.
Британців особливо обурило, що в той час, коли уряд забороняв прощатися з помираючими від ковіду рідними, прем’єр-міністр та його оточення влаштовували вечірки. Публічність цього розслідування суттєво погіршила становище консерваторів і дала можливість лейбористам використовувати скандал у своїй політичній комунікації.
4. Переможець отримує все
Однією з причин посилення двопартійної системи у Великій Британії є її виборча система “перший пройшов”. Стиль “переможець отримує все” гарантує, що партії можуть прийти до влади, незважаючи на відсутність більшості голосів. Це шкідливо для невеликих партій, оскільки система ефективно скорочує кількість політичних партій до двох, оскільки виборці не хочуть витрачати голоси на партії, які не мають шансів сформувати уряд. Тому багато виборців підтримують одну з двох основних партій, щоб їхній голос мав значення. Прикладом служать загальні вибори 2015 року, на яких Зелені та UKIP, набравши майже п’ять мільйонів голосів, отримали лише два місця в парламенті. У багатьох мажоритарних округах лейбористи старанно переконують виборців ліберал-демократів та зелених віддавати свої голоси за альтернативу консерваторам, що часто виявляється ефективним.
5. Дані і ще раз дані
Відмінною характеристикою британських партій є використання великої кількості даних про потенційних виборців. Політичні партії можуть на законних підставах купувати дані у виборчих комісій (голосував той чи інший громадянин чи ні) і зберігати персональні дані окремих осіб для проведення кампаній більш ефективно. Складне програмне забезпечення для аналізу даних об’єднує інформацію з кількох джерел, щоб дізнатися більше про характеристики та інтереси виборців. Наявність даних про людину дозволяє персоналізувати політичні повідомлення.
Лейбористська партія протягом тривалого часу акцентувала особливу увагу органічному збору даних потенційних виборців, запитуючи громадян, за кого вони віддавали голоси під час голосування. Це дозволяє раціонально розподіляти ресурси та таргетувати виборців у процесі кампанії “від дверей до дверей”.
***
Вище перераховані фактори стали ключовими причинами бажання британців до змін. Подолання внутрішніх криз, акцент на вирішенні актуальних соціальних проблем, використання скандалів для дискредитації опонентів, стратегічне голосування та ефективне використання даних дозволили Лейбористській партії переконати виборців у своїй здатності до втілення необхідних змін. Лейбористи змогли відновити довіру та впевненість громадян у своїй партії, що дало їм реальну можливість перемогти на виборах та змінити діючий уряд, очолюваний 14 років консерваторами.
Читайте також: Вибори в Британії: хто стане новим прем’єром та що це означає для України
Джерело: LB.ua
