Нещодавно Netflix представив кінострічку “Юнацтво”, який уже встиг привернути увагу критиків і глядачів. Авторка матеріалів Platform подивилась серіал та розкаже чому його важливо подивится батькам, особливо підлітків. А психологиня Мар’яна Петрик розкаже як батькам впоратися з “перехідним віком” та на що звертати у вихованні підлітків.
Про що цей серіал?
Серіал змушує замислитися над викликами, з якими стикаються підлітки у цифрову еру. За 10 років кількість ножових нападів на підлітків у Британії зросла на – 240%. Продюсер та виконавець однієї з головних ролей Стівен Грем створив серіал “Юнацтво”, натхненний трагічними випадками у Британії.
Як-от вбивства Ави Вайт ( 12-річна дівчини з Ліверпуля загинула, отримавши ножове поранення після сварки через відео в Snapchat) та Еліанни Андам (15-річна школярка була вбита 17-річним підлітком, колишнім хлопцем її подруги).
Думки редакції
Серіал мене вразив до глибини душі. Це не просто історія про злочин, а цілий портрет сучасної молоді та тих викликів, з якими вона стикається.
Сюжет обертається навколо 13-річного хлопця, якого звинувачують у жахливому злочині. Серіал показує, як невинний хлопчик виявляється жорстоким вбивцею. Головна інтрига не в тому, чи винен він, а в тому, що штовхнуло його на злочин. Кожна серія розкриває нові аспекти: дефективне суспільство, булінг, токсична маскулінність.
Мене особливо зачепила ідея, як інтернет може формувати поведінку молоді, і як легко підлітки можуть опинитися під негативним впливом.
На цю тему ми поспілкувалися з психологинею Мар’яною Петрик.
“У підлітковому віці батьки можуть втратити авторитет і на перше місце виходить референтна група (однолітки, друзі до яких хоче належати підліток і на кого хоче бути схожим).
Соціум (однолітки, громада) визначає, наскільки легко дитина інтегрується. Якщо підліток стикається з дискримінацією чи відчуває себе “чужим”, це може викликати або замкнутість, або агресивні реакції. Часто підлітки можуть підпадати під вплив дорослих ібо інших підлітків із референтної груп”.
“Агресія це є нормальна емоція, енергія, яка допомагає нам захищати свої кордони. Якщо вона не шкодить нікому це здорова агресія, якщо шкодить – це насильство”.
“Треба пояснити дитині різницю. Підліткова агресія – це частина нормального розвитку, у цьому віці мозок ще не повністю сформований, а гормональні зміни впливають на імпульсивність”.
“Милі емодзі” підлітків
Знаєте, цей серіал змушує задуматися, наскільки важливо розуміти наш світ і мову дітей, навіть ті самі емоджі, які вони використовують у переписках.Те, що здається простими смайликами, насправді іноді має глибший сенс.
До прикладу, у другій серії показано як “милі емодзі”, не просто безневинні сердечка. А зашифровані послання розкривають справжню сутність Джеймі (головного героя) – неприємного інцела.
Цей момент підкреслює, наскільки важливо звертати увагу на деталі в цифровому світі, де навіть емодзі можуть приховувати темні таємниці.
“Підлітки зараз більше спілкуються через месенджери (WhatsApp, Telegram), соцмережі (Instagram, TikTok), використовують меми, емодзі, голосові повідомлення. Популярний формат – короткі відео та чати в іграх. Живе спілкування часто замінюється онлайн-комунікацією”, – каже психологиня Мар’яна Петрик.
Так, у серіалі “Юнацтво” головний герой Джеймі Міллер частково представлений як інцел. Його персонаж досліджує теми токсичної маскулінності, ізоляції та впливу інтернет-культури на молодь. У серіалі показано, як Джеймі взаємодіє з ідеями інцелів, включаючи їхні переконання та термінологію, такі як “правило 80/20” та інші аспекти “маносфери”. Це додає глибини його образу, демонструючи, як такі ідеї можуть впливати на вразливих молодих людей.
Інцели (англ. incels, скорочення від involuntary celibates — «недобровільні целібати») — це учасники онлайн-спільнот, які визначають себе як ті, хто не може знайти сексуального або романтичного партнера, попри бажання.
Основні характеристики інцелів:
- Відчуття несправедливості: Вони часто відчувають, що суспільство несправедливо ставиться до них, позбавляючи їх можливості мати стосунки.
- Мізогінія: Багато інцелів виявляють ненависть до жінок, звинувачуючи їх у своїх невдачах.
Після виходу серіалу у Великій Британії планується запровадження уроків протидії мізогінії та сексизму в школах. Це рішення було прийняте на тлі зростаючої стурбованості щодо поширення мізогінних поглядів серед молоді.
“Мізогінія – це ненависть, зневага або упереджене ставлення до жінок. Вона може проявлятися у стереотипах, дискримінації, приниженні або навіть насильстві щодо жінок. Часто мізогінія закріплюється культурою, вихованням і соціальними нормами”, – каже психологиня.
Мар’яна Петрик зазначає, що агресія і булінг може проявлятись як від хлопців, так і від дівчат, тому важливо інформувати усіх. Потрібно пояснити підліткам, як будувати здорові стосунки, і як справлятись з власними емоціями.
“І що насправді чоловіки, які звинувають жінок не є круті Альфа самці, це ображені на жінку (переважно свою маму, або іншу владну особу з дитинства) слабкі емоційно хлопці, які хочуть самоствердитись принижуючи її. Також самоствердженням за рахунок жінок займаються чоловіки, які не вважають себе достатньо самореалізованими, або і не є реалізованими.
Жінки “булять” чоловіків, через образу на батька, або інших авторитетних чоловіків, але зриваються на слабших. Потрібно навчити підлітків, що “мої рамки закінчуються там де починаються рамки іншої людини”. Для цього обом потрібно формувати свою самооцінку на основі цінностей”, – каже психологиня Мар’яна.
Також експертка зазначає, варто розʼяснити, що будь яке насильство у сторону жінок та чоловіків (людей) є не припустимим. Пояснити різницю між здоровою агресією та насильством. І як працювати з власними емоціями, та, що інші люди за наші емоції не відповідальні. Але якщо дитина бачить приклад батьків, де батько принижує маму і це вважається в порядку речей, підліток може підпасти під вплив, щоб здаватись таким ще крутим як тато.
Чи винні батьки?
У останнії серіях розкриває трагедію сім’ї Джеймі, де батьки в шоці від того, що виховали вбивцю, на противагу емпатичній дочці. Ключовою фігурою стає батько, Едді Міллер, який болісно шукає відповідь: чому його доброта не запобігла трагедії, на відміну від жорстокого виховання його власного батька?
Фінал – це ридання батька над іграшковим ведмедиком у порожній кімнаті сина.Серіал не пропонує простих відповідей, але він може стати поштовхом для важливих розмов між українськими батьками та їхніми дітьми.
Як мама, дивлячись цей серіал, я багато думала про те, як бути ближчою до своєї дитини, особливо коли вона стане тінейджером. І як краще підтримувати її у світі, який так швидко змінюється.
Це серіал справді , який змушує батьків дивитися на виховання з нової перспективи.
