Висока освіта та роки професійного досвіду не завжди допомагають українцям швидко відновити кар’єру після переїзду до Канади. Нове дослідження, опубліковане The Conversation, показало парадоксальний результат: чим вищою була кваліфікація біженця, тим більшим міг виявитися ризик професійного «відкату», пише Yahoo.
Особливо складно доводиться жінкам із дітьми та фахівцям старшого віку.
Майже 60% українців після переїзду втратили професійні позиції
Попри те, що війна росії проти України триває, мільйони українців залишаються за межами країни. Багато хто приїхав до держав перебування не без професійного досвіду, а з дипломами, спеціалізованими навичками та роками роботи у своїй сфері.
Канада продовжує спеціальні заходи підтримки для переміщених українців, зокрема дозволяє продовжувати дозволи на роботу. Однак нове дослідження показує, що отримати першу роботу після приїзду – лише початок проблеми. Через рік після переїзду далеко не всі можуть повернутися до професії та рівня зайнятості, який мали в Україні.
Дослідники з Канади та України проаналізували дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців про 1429 українців, які після виїзду жили та працювали за межами України. Вони порівняли їхнє працевлаштування до та після вимушеного переїзду.
Результати виявилися неоднозначними: у 58% опитаних рівень зайнятості погіршився, 34% змогли зберегти приблизно такий самий професійний рівень, як до виїзду, а лише 8% покращили своє становище.
Чому диплом може стати перешкодою
Дослідники називають одним із ключових явищ так званий «парадокс кваліфікації». Йдеться про ситуацію, коли вища освіта та спеціалізація замість переваги можуть ускладнювати працевлаштування біженця за фахом.
З’ясувалося, що люди зі спеціалізованою або післядипломною освітою майже вдвічі частіше працювали на рівні, нижчому за той, який мали до виїзду, порівняно з людьми із середньою освітою або нижче.
Одна з авторок дослідження, Анна Діденко з Києво-Могилянської академії, пояснила, що особливо помітною ця проблема є серед фахівців, чиї професії вимагають тривалого навчання та спеціальної сертифікації.
«Високоосвічені українці зазнавали чи не найсерйозніших професійних невдач після виїзду з України. Лікарі, які присвятили шість і більше років навчанню та рокам клінічної практики, часом змушені братися за роботу, що не відповідає їхній кваліфікації, оскільки їхні професійні навички та дипломи нелегко визнати в іншій країні».
Таким чином, лікар, бухгалтер, юрист чи інший спеціаліст може мати роки освіти та досвіду, але не мати можливості одразу застосувати їх у Канаді. Причиною стає невизнання диплома, необхідність додаткового навчання або проходження місцевої сертифікації.
Жінки з дітьми опинилися серед найбільш вразливих
Майже 90% учасників дослідження становили жінки. Автори пов’язують це з українським воєнним законодавством, яке обмежує виїзд більшості чоловіків призовного віку. Водночас чоловіки в дослідженні значно рідше зазнавали професійного зниження. Одним із пояснень дослідники називають сімейні та доглядові обов’язки.
Наявність дітей або інших членів родини, які потребують догляду, істотно впливала на можливості працевлаштування. Для людини, яка самостійно виховує дитину, наприклад, може бути складно відвідувати вечірні мовні курси, проходити перенавчання або погоджуватися на зміну, яка починається раніше, ніж відкривається дитячий садок.
Вік також виявився важливим фактором. Люди до 35 років значно частіше могли відновити або покращити свій професійний рівень після переїзду.
Старшим працівникам, за припущенням дослідників, може бути складніше через те, що їхні навички часто тісніше пов’язані з конкретною галуззю, посадою чи робочим середовищем. Відповідно, їх важче перенести на інший ринок праці.
Диплом – лише одна з проблем
Дослідники зазначають, що українцям після переїзду доводиться не просто шукати роботу, а фактично вчитися користуватися новою системою працевлаштування.
Серед головних перешкод самі біженці називали визнання професійних кваліфікацій та знання мови. Однак існують і менш очевидні фактори – відсутність зареєстрованої адреси, нерозуміння особливостей канадського ринку праці та необхідність доглядати за дітьми.
Анна Діденко наголошує, що для новоприбулих навіть звичайні адміністративні процедури можуть перетворюватися на серйозну проблему.
Проблема полягає не лише в тому, чи має людина необхідні професійні навички. Важливо також, чи може вона пройти всі процедури, щоб ці навички були визнані та затребувані на новому ринку праці.
Хто найбільше ризикує залишитися на роботі нижчого рівня
Найбільш схильною до професійного зниження виявилася група, характеристики якої добре відповідають значній частині українців, які зараз живуть у Канаді: високоосвічені жінки середнього віку, які мають дітей.
Водночас найкращі результати показували не обов’язково люди з найбільшою кількістю дипломів. Більше значення мало те, наскільки легко їхні навички можна було перенести на канадський ринок праці та наскільки мало бар’єрів вони мали під час пошуку роботи.
Для Канади це також означає втрати. Країна одночасно потребує працівників у сферах, де існує дефіцит кадрів, зокрема в медицині та інших кваліфікованих професіях.
Автори дослідження вважають, що політика інтеграції українців та інших біженців не повинна закінчуватися після першого року перебування в країні. Якщо людина спочатку погоджується на будь-яку доступну роботу, це не означає, що згодом вона автоматично зможе перейти на посаду відповідно до своєї освіти та досвіду.
На рівні роботодавців ситуацію могли б покращити навіть відносно прості зміни: зрозуміліші описи вакансій, гнучкий графік, відмова від необов’язкової вимоги щодо постійної адреси та мовна підтримка для працівників.
Уряду та професійним регуляторам дослідники радять спрямовувати програми підтвердження кваліфікацій саме на ті групи, які найбільше ризикують втратити професійний статус.
Особливу увагу пропонують приділяти фахівцям із післядипломною освітою, а для регульованих професій – створювати швидші шляхи підтвердження досвіду. Серед можливих рішень називають тимчасові або контрольовані професійні ліцензії.
Допомога з дітьми може одночасно вирішити кілька проблем
Співавторка дослідження Акієра Біннс, членкиня ради директорів Toronto Centre for Learning & Development, звертає увагу на важливість програм, які допомагають переносити попередні навички та досвід новоприбулих у канадське професійне середовище.
Вона наводить як приклад Immigrant Women Integration Program, де учасниці отримують практичні навички, наставництво та можливість здобути досвід у громадах, що допомагає їм повернутися до навчання або роботи.
Дослідники також пропонують нестандартний підхід до проблеми догляду за дітьми. Наприклад, локальні програми догляду за дітьми, орієнтовані саме на біженців, могли б одночасно створювати робочі місця для українських жінок – зокрема колишніх учительок і виховательок – та звільняти час для інших українок, які шукають роботу.
Крім того, така модель могла б забезпечити дітям мовне й культурне середовище, знайоме їхнім родинам. Для реалізації такого підходу потрібні зміни у правилах професійного регулювання та швидші шляхи визнання кваліфікацій іноземних педагогів. Однак автори дослідження вважають, що усунення одного бар’єра може одночасно допомогти вирішити кілька інших.
Для Канади це питання не лише соціальної підтримки українців. Якщо освічені та досвідчені новоприбулі змушені роками працювати не за фахом, країна втрачає частину професійного потенціалу, якого сама потребує.
Читайте також:
фото: Shutterstock
