Українське кіно останніх років дедалі частіше опиняється в центрі уваги світової аудиторії. Одні стрічки принесли Україні міжнародні нагороди, інші стали касовими хітами, а деякі довели, що українські режисери можуть сміливо працювати з незвичними жанрами та формами.
Від документальних кадрів із блокадного Маріуполя до космічної фантастики – ці сім фільмів стали важливими етапами для сучасного українського кінематографа.
«20 днів у Маріуполі» (2023) – перший «Оскар» для України
Документальний фільм Мстислава Чернова став першою українською стрічкою, яка отримала премію «Оскар» – у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».
Команда українських журналістів Associated Press залишалася в оточеному російськими військами Маріуполі та фіксувала перебіг облоги, злочини окупантів і життя містян. Фільм став одним із найважливіших документів російсько-української війни та розповів світові про події в Маріуполі через безпосередні свідчення очевидців.
«Плем’я» (2014) – міжнародний прорив українського кіно
Драма Мирослава Слабошпицького стала одним із найпомітніших українських фільмів у світовому фестивальному кіно. Стрічка отримала понад 40 міжнародних нагород, серед яких Гран-прі Тижня критики Каннського кінофестивалю.
Особливість «Племені» – відсутність традиційних діалогів і субтитрів. Весь фільм побудований на мові жестів. У центрі сюжету – підліток, який потрапляє до інтернату та поступово опиняється всередині жорстокої системи, де діють власні правила й кримінальна ієрархія.
«Мавка. Лісова пісня» (2023) – великий успіх української анімації
«Мавка. Лісова пісня» стала найкасовішим українським анімаційним фільмом і була продана для показу більш ніж у 80 країнах.
Стрічка сучасно переосмислює драму-феєрію Лесі Українки та переносить на екран українську міфологію, фольклорні образи й національну візуальну естетику. Завдяки міжнародному прокату історія Мавки стала доступною великій аудиторії за межами України.
«Памфір» (2022) – драма про родину та кримінальне минуле
Фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука став одним із помітних фестивальних проєктів українського кіно, а його прем’єра відбулася на Каннському кінофестивалі.
Головний герой – Памфір, колишній контрабандист, який повертається із заробітків до рідного села на Буковині. Перед традиційною Маланкою він змушений знову зануритися у кримінальний світ, щоб допомогти синові.
Стрічка поєднує сімейну драму, кримінальну історію та містичну атмосферу, а особливу увагу привертає її візуальна стилістика.
«Атлантида» (2020) – незвичний погляд на війну
Стрічка Валентина Васяновича отримала нагороду в секції «Горизонти» Венеційського кінофестивалю 2019 року та представляла Україну на премії «Оскар».
Події розгортаються у майбутньому після завершення війни України з росією. Донбас оголошено непридатним для життя, а території залишаються замінованими.
Однією з особливостей фільму стало те, що головні ролі виконали не професійні актори, а ветерани та волонтери. Це додало історії особливої документальної переконливості.
«Мої думки тихі» (2019) – українська трагікомедія про матір і сина
Дебют Антоніо Лукіча розповідає історію молодого звукорежисера Вадима, який вирушає на Закарпаття, щоб записати голоси рідкісних тварин. Разом із ним у подорож вирушає його ексцентрична мама.
Через їхні взаємини фільм розповідає про дорослішання, надмірну батьківську опіку та пошук власного шляху. Стрічка стала популярною завдяки поєднанню гумору, побутової впізнаваності та зворушливої сімейної історії.
«Ти – Космос» (2025) – українська фантастика виходить у космос
«Ти – Космос» став одним із найамбітніших українських проєктів у жанрі наукової фантастики. Фільм розповідає про українського космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі вважає себе останньою живою людиною у Всесвіті.
Все змінюється, коли він встановлює зв’язок із французькою вченою. Андрій вирішує, що може допомогти їй вижити, і вирушає у космічну пригоду.
Стрічку відзначають за поєднання масштабної фантастичної історії з емоційною та людяною розповіддю.
Перегляньте також: 5 фільмів про українських добровольців, які варто подивитися
фото: Arthouse Traffic
