Українці у Великобританії активно адаптуються до життя, інтегруючись у місцеві громади та робочі колективи. Багато хто вже побудував кар’єру, започаткував бізнес або продовжив навчання....
LinkedIn став ключовою платформою для професійного нетворкінгу та пошуку роботи, особливо у Великій Британії, де рекрутери активно використовують його для підбору кандидатів. Проте, щоб...
У Сан-Антоніо, штат Техас, живе небагато українців, але це не завадило їм стати потужною силою. Активістки Оленка Браво та Ірина Тимко вже кілька років...
23-річна Сара Слімп залишила безпечне життя в США, аби бути поруч із українцями у найскладніший момент. Вона не має українського коріння, але її зв’язок...
В Канаді іммігранти масово інвестують у другу державну мову, щоб обійти конкурентів у боротьбі за постійне місце проживання. Ставки високі: лише кожен десятий отримає...
У Техасі вже понад три місяці під вартою перебуває українець Павло Зінкевич, попри дійсний легальний статус і відсутність будь-яких кримінальних вироків. Про це пише...
Британія кардинально змінює підхід до імміграції: уряд заявив про завершення "епохи відкритих кордонів", що призвела до рекордного зростання міграції — майже до мільйона людей...
З 1 травня 2025 року стартував офіційний прийом заявок на участь у програмі Alberta is Calling: Moving Bonus, яка передбачає одноразову безподаткову виплату в...
Після федеральних виборів у Канаді у 2025 році питання імміграції знову опинилось у центрі уваги. До чого готуватися іноземцям, пише Ванкуверок.
Ліберальна партія...
Президент Зеленський відкрито викликає путіна на перемовини у Туреччині, тоді як кремль маневрує, наполягаючи на пріоритеті "обговорення причин" війни. Захід тисне: або повне припинення...
Українці у Вашингтоні вийшли на пропест проти російського пропагандистського "Безсмертного полку", а Трамп натякає на "гарні шанси" закінчити війну, хоча визнає, що "росія хоче...
У центрі уваги світових медіа сьогодні — фейкове "великоднє перемир’я" від путіна, переданий Києву план від Трампа, який вкотре пропонує Україні чимось поступитись ворогу,...
Президент Зеленський дав свіже інтерв'ю американському CBS; Трамп заявив, що удар по Сумах був "помилкою", через що Україна вимагає розслідування; падіння долара на тлі...
Візит Володимира Зеленського до Вашингтона 28 лютого перетворився на один із найгучніших дипломатичних скандалів останніх років. Очікувані переговори між президентом України та Дональдом Трампом...
Українка Єлизавета Бєльська поділилася враженнями про побутові чудасії у Великій Британії.
Єлизавета Бєльська - видавчиня, концертна директорка і дружина шоумена Антіна Мухарського, який нині...
Ліберали в Канаді перемогли на виборах із двох причин - через скандальні заяви Дональда Трампа і жорстку позицію щодо суверенітету країни з боку чинного...
Претендент на роль "всесвітнього миротворця" Дональд Трамп бере курс на демонтаж усього, що ще тримає міжнародну довіру. Його бачення миру в Україні — це...
Мовне питання в Україні остаточно не вирішили навіть військові злочини, скоєні росіянами, автентичними носіями російської. Чому? І чому це явище особливо поширене за кордоном? Про це...
Поки частина західного світу сподівається на перемовини з москвою, у кремлі лише потирають руки. На тлі війни в Україні та геополітичного шантажу путінської рф,...
У самому серці британської столиці, біля Кенотафу на Вайтголлі, 8 травня відбулася особлива церемонія. У День пам’яті та перемоги українці та британці об’єдналися, щоби...
8 травня минає 80 років з дня капітуляції нацистської Німеччини. Ця дата, відома як День Перемоги в Європі (VE Day), стала символом завершення жахливого...
Цьогорічна весняна подія London Fashion Day стала справжнім святом для поціновувачів незалежної моди, що мислить масштабно, глибоко і з емпатією.
26 квітня простір старовинної...
Під оплески натовпу й погляди британських політиків — українські захисники пройшли центральною вулицею Лондона, нагадуючи світу, хто сьогодні стоїть на передовій свободи.
11 військових ЗСУ...
24 квітня 2025 року Київ вкотре прокинувся під звуки вибухів. росія завдала чергового удару по житловим будинкам, залишивши після себе не лише уламки бетону,...
Тепер іноземцям потрібно буде прожити у країні п’ять років замість восьми, а за особливі успіхи в інтеграції цей термін зможуть скоротити до трьох років.
Уточнюється, що для максимального скорочення цього терміну іноземець має відмінно володіти німецькою мовою, брати участь у волонтерській діяльності або мати професійні успіхи та кваліфікацію.
Крім того, іноземцям, які прийняли громадянство Німеччини, дозволять зберігати також колишній паспорт. А народжені у ФРН діти іноземців автоматично отримуватимуть німецьке громадянство, якщо один з батьків мешкає в Німеччині понад 5 років. Наразі це відбувається тільки за умови, що один із батьків проживає в Німеччині понад вісім років. Після досягнення повноліття їм не доведеться, як нині, обирати між німецьким громадянством і громадянством, успадкованим від батьків.
За допомогою реформи законодавства про громадянство німецька влада має намір, серед іншого, зробити Німеччину більш привабливою для кваліфікованих фахівців.
“Ми хочемо, щоб люди, які вже давно є частиною нашого суспільства, також могли брати участь у формуванні нашої країни демократичним шляхом. Нашій демократії потрібні люди, які відстоюють її і роблять її сильною”, – наголошувала міністр внутрішніх справ ФРН Ненсі Фезер на презентації законопроєкту в серпні.
Водночас, згідно з законом, процедура набуття громадянства ФРН передбачає й обмеження для певних категорій людей. Відмовлятимуть у німецькому паспорті тим, хто вчиняє “антисемітські, расистські або інші дії з мотивів, що зневажають людську гідність”. Ще однією перешкодою на шляху до громадянства ФРН стане поведінка, що демонструє невизнання рівноправності чоловіків і жінок, а також багатоженство.
Британські військові провели успішні випробування лазерної зброї DragonFire проти повітряних цілей. Лазерна зброя знищила кілька безпілотників, які наближалися до Гебридського полігону в Шотландії.
Дальність дії DragonFire засекречена, але, за даними The Times, вона становить кілька кілометрів.
За словами міноборони Великої Британії, DragonFire може вражати “будь-яку видиму ціль”. Лазерна зброя має точність, еквівалентну влучанню в монету £1 із відстані 1 км.
Фото з сайту gov.uk/government
Вартість одного пострілу з лазера оцінюють в менш ніж £10.
Міністр оборони Великої Британії Грант Шеппс заявив, що лазерна зброя має потенціал “знизити залежність від дорогих боєприпасів” і “зменшити ризик супутньої шкоди”.
Війна змусила мільйони українських громадян шукати притулку за кордоном. Одна з них – Інна Сударева, яка разом із донькою виїхала до Великої Британії. І там 51-річна жінка знайшла своє кохання. Її історію розповідає ВВС.
У червні 2022 року Інна та її дочка Леся переїхали до села Лавенхем у графстві Саффолк за програмою Homes for Ukraine.
Вдома в Україні залишився її син, який нині зі зброєю в руках захищає державу.
Жінка розповідає, що рік тому на автобусній зупинці в селі, де вона зараз проживає, вона познайомилася із британцем Роджером. Через рік чоловік освідчився українці, тож нині пара планує весілля.
«Я дуже щаслива жінка. Він дуже добрий. Він дуже ніжний. У нього дуже гарне почуття гумору», — сказала вона про Роджера, додавши, що він знайшов час, щоб описати їй все дуже простими словами.
Родина, яка залишилась в Україні, рада за неї, каже жінка.
Закохані запланували церемонію на 23 січня. Планувати свято допомагає англійка Нікі Макалістер, яка приймала українок у себе після їхнього прибуття до Британії.
«Я дуже, дуже рада за неї, тому що вона так добре вписалася в село… Мій чоловік і я дуже багато навчалися, щоб зрозуміти, як живуть інші люди, як живуть люди зі Східної Європи. Інна та Леся були такими чудовими гостями… вони були нам як велика родина», – розповіла вона.
Інна Сударева та Нікі Макалістер. фото: LUKE DEAL/BBC
На весіллі будуть поєднувати британські та українські традиції.
«У нас є деякі читання українською, деякі читання англійською, молитва Господня англійською та українською мовами, – сказала пані Макалістер. – У нас є українська музика і традиція тримати корони над головою, коли їх благословляють».
Після весілля пані Судавера планує переїхати до свого нового чоловіка, але каже, що все одно житиме дуже близько до Нікі.
Інна додає, що хоче відвезти Роджера в Україну після закінчення війни.
на головному фото – Інна Сударева. фото: LUKE DEAL/BBC
Європейський Союз розпочав обговорення нового пакету санкцій проти Росії, які можуть бути введені до 24 лютого – другої річниці початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
За даними джерел Bloomberg, до потенційних додаткових заходів можуть увійти:
заборона на експорт до Росії високотехнологічних товарів, зокрема мікросхем, обладнання для нафтогазової промисловості та оборонної галузі;
розширення санкційних списків на російські компанії та осіб, пов’язаних із владою;
посилення контролю за експортом товарів, які можуть бути використані для виробництва зброї та військової техніки.
Розширення санкцій обговорювали в середу, 17 січня, під час зустрічі послів Євросоюзу. Представники країн-членів ЄС також обдумували, як краще підтримати Україну в довгостроковій перспективі.
Видання зазначає, що досягти згоди щодо нового, вже 13-го пакету обмежувальних заходів буде непросто, адже затвердженню попереднього пакета передували тижні переговорів.
Якщо ви шукаєте щось цікаве та захопливе, щоб подивитися на Netflix упродовж вихідних, то ця стаття для вас. Ось підбірка із 5 серіалів різних жанрів, які урізноманітнять ваші зимові вечори.
Романтична комедія “Ненавиджу Різдво”
Джіанна – самотня медсестра, яка ненавидить Різдво. Її батьки, які мріють про те, щоб вона була щаслива, постійно підштовхують її до шлюбу. Щоб уникнути незручних запитань, Джіанна каже їм, що зустрічається з чоловіком своєї мрії. Батьки запрошують його на Різдво, і тепер у Джіанни зовсім мало часу, щоб знайти собі хлопця.
Дівчина звертається до свого найкращого друга, Марко, з проханням допомогти їй. Марко – холостяк, який не вірить в любов. Він погоджується допомогти Джіанні, але лише за умови, що вона віддасть йому свій автомобіль.
Трилер “Тіло у вогні”
2017 року поблизу Барселони знайшли обгоріле тіло поліціянта Педро Родрігеса. Розслідування розпочалося, і головною підозрюваною стала його дівчина та колега Роза Пераль. Чи справді вона винна, чи є хтось інший, хто приховує таємниці?
Серіал “Тіло у вогні” – це захопливий трилер, який розповідає історію токсичних стосунків, зради, насилля та скандалів. Він заснований на реальних подіях, що робить його ще більш цікавим і захопливим.
Комедія “1670”
1670 рік. Річ Посполита переживає важкі часи. Повстання Богдана Хмельницького, війна з Московією та шведське вторгнення виснажили країну. У цьому хаосі живе Ян Адамчевський, феодал, який мріє стати найбільш відомим Яном-Павелом в історії Польщі.
Ян – не найрозумніша людина, але він дуже амбітний. Він готовий на все, щоб досягти своєї мети, навіть якщо це означає брехати, обманювати та використовувати інших.
Ян оточений комічною галереєю персонажів, які допомагають йому у його авантюрах. Це його дружина Маріанна, яка мріє про більш просте життя; його помічник Томаш, який мріє стати актором; і його слуга Іван, який мріє про свободу.
Серіал “1670” – це сатирична інтерпретація історичних подій. Він сміється над людськими слабкостями та показує, як навіть у найтемніші часи люди можуть знайти джерела надії та радості.
Драма на основі реальних подій “Голстон”
Рой Голстон – один з найуспішніших модельєрів 1970-х років. Його одяг носила Жаклін Кеннеді, Лайза Мінеллі, Грета Гарбо та інші знаменитості. Він був першим чорним модельєром, який досяг такого успіху в модному бізнесі.
Однак за зовнішнім блиском та успіхом ховалися темні таємниці. Голстон був наркоманом, і його пристрасть до наркотиків руйнувала його життя та кар’єру.
Мінісеріал “Голстон” розповідає про життя та творчість цього видатного дизайнера. Він показує, як талант і амбіції можуть бути зруйновані пристрастю до наркотиків.
Підліткова драма “Брехун серед нас”
У престижній приватній школі Блейкфілд п’ять підлітків – Саймон, Адді, Купер, Бронвін і Нейт – зазнають арешту за підозрою у вбивстві Саймона. Він був знаменитим блогером, який публікував плітки про своїх однокласників, і кожен із підозрюваних мав мотив його вбити.
Саймон був відомий своїми гострими язиками та нещадними публікаціями. Він зруйнував багато кар’єр і стосунків, і у нього було багато ворогів. Адді була його подругою і знала про його таємниці. Купер був його конкурентом у любові до Адді. Бронвін була його жертвою, і він публікував про неї компрометуючі фотографії. Нейт був його другом, але він також був у списку жертв Саймона.
Хто ж із них скоїв злочин?
Серіал “Брехун серед нас” – це захопливий детектив, який розкриває темні таємниці підліткового життя. Він показує, як навіть у найближчих друзях можуть ховатися таємниці, які можуть призвести до фатальних наслідків.
Якщо вам набридло метушливе життя Лондона, хочеться бодай на день побути у спокійному і новому місці, ва не обов’язково їхати кудись далеко і багато витрачатись.
Ось дюжина чудових маршрутів неподалік британської столиці, куди ви можете поїхати розвіятись. Історичні міста, милі села, піщані пляжі, у нас є все – і вони розташовані досить близько до Лондона, щоб дістатися туди й повернутися за один чудовий день, пише Time Out.
Діл
Незважаючи на те, що він маловідомий, Діл відповідає всім вимогам для одноденних поїздок завдяки своїм химерним рядам георгіанських будинків, унікальним бутикам і суботньому ринку. Розпочніть прогулянку в замку Діл (побудованому Генріхом VIII як частину амбітної мережі прибережних фортів), а потім побалуйте себе обідом на 81 Beach Street або Victuals & Co.
Як далеко? Трохи більше 80 миль
Як дістатися: Одна година 20 хвилин поїздом від Сент-Панкрас Інтернешнл; близько двох годин на машині.
Данженес
Покритий галькою пляж Данженеса, усіяний корабельними аваріями, настільки безлюдний, що його називають єдиною пустелею Британії (хоча технічно Метеорологічна служба відмовляється визнавати її такою). Але подивіться ближче, і ви побачите багато чого. З одного боку, це природний заповідник. Пройдіть двомильною стежкою навколо RSPB Dungeness, щоб побачити глянцевих ібісів і болотних лунів. Приходьте в обідній час, ставайте в чергу до знаменитої Dungeness Snack Shack: вам подадуть улов дня в теплій булочці, а також рулетики з омарів і крабів або суп із копченої тріски. Нарешті, вирушайте на пошуки величезних бетонних «звукових дзеркал», які датуються часами Першої світової війни і були розроблені для прослуховування літаків.
Як далеко? 86 миль
Як дістатися туди: Одна година поїздом від Сент-Панкрас Інтернешнл до Фолкстоуна, з однією годиною 30 хвилинами їзди на автобусі до Дандженеса; близько двох годин на машині.
фото: Shutterstock
Гастінгс
Від поля битви під час перемоги Вільгельма Завойовника в 1066 році до його ролі точки контрабанди у вісімнадцятому столітті, Гастінгс має багато барвистої історії. Тому цілком зрозуміло, що лондонські любителі сонця століттями злітаються до цього міста, як чайки.
Дізнайтеся більше про багату історію міста, досліджуючи прекрасні руїни нормандського замку або відвідавши Smugglers Adventure (музей, розташований у печерах колишніх контрабандистів). Ознайомтеся з незалежними магазинами в мальовничому Старому місті, прогуляйтеся вздовж пірсу та просто знайдіть час, щоб помилуватися краєвидами зі скелі на вершині найкрутішого фунікулера Британії, Hill Cliff Railway.
Як далеко? 54 милі
Як дістатися туди: Одна година 30 хвилин поїздом від Лондонського мосту; близько двох годин на машині.
Острів Мерсі
Приєднаний до материка дамбою, яка затоплюється (і пам’ятайте: це найсхідніший заселений острів Великої Британії), Мерсі здається досить віддаленим під час припливу. Найбільше приваблює The Company Shed, де подають страви з морепродуктів, які щовихідних збирають натовпи з усієї країни. І вони не приймають бронювання, тож приходьте туди до обіду, щоб переконатися, що ви зможете поласувати креветками, копченою рибою, устрицями та обробленим крабом. До речі, заохочується лов крабів за принципом «злови та відпусти» — біля води є спеціально позначені місця та магазини, де продається набір. Або ви можете замовити прогулянку на човні навколо затоки.
Як далеко? 69 миль
Як дістатися: Одна година поїздом від Ліверпуль-стріт до Колчестера, потім 45-хвилинний автобус до острова Мерсі; близько двох годин на машині. Не забудьте перевірити розклад припливів і відливів, перш ніж вирушати в дорогу…
Вітстабл
Важко придумати прекрасніше місце на березі моря, ніж Вітстабл. Розпочніть день у Blueprint Coffee and Books із келихом чогось міцного і, можливо, маленького тістечка з апельсином і розмарином. Далі візьміть напрокат велосипед у Whitstable Cycle Hire та прокрутіть педалі п’ятимильною стежкою Oyster Bay. А на обід? Звичайно, устриці – подивіться, як їх відкривають на ваших очах у The Forge. Залишайтеся на пляжі, щоб випити, коли сонце сідає: Whitstable є одним із небагатьох у Великій Британії з пабом Old Neptune прямо на гальці.
Як далеко? 61 миля
Як дістатися: Одна година 20 хвилин поїздом від Вікторії або одна година 10 хвилин від Сент-Панкрас Інтернешнл до Вітстабла; близько години 40 хвилин на машині.
Рай
Антикварні магазини та бруковані провулки Рай створюють відчуття, що це маленький шматочок Котсуолда на узбережжі. Після того, як ви заглянете в магазин Tiny Book Store з точною назвою, побалуйте себе обідом із морепродуктами в оточенні свіжих омарів в Globe Inn Marsh, а потім скуштуйте справжній сассекський ель або келих місцевого вина в The George.
Виноградник Чапел-Даун знаходиться прямо по дорозі, і його варто відвідати, якщо ви хочете дізнатися про тонкощі виноробства або просто насолодитися випивкою під час дегустації фірмового вина. За десять хвилин їзди розташовані м’які дюни Камбер-Сандс: закатайте штани та похлюпайтеся по мілководдю, запустіть повітряного змія або просто полежіть із насолодою.
Як далеко? 79 миль.
Як дістатися туди: Одна година 10 хвилин поїздом від Сент-Панкрас Інтернешнл (з пересадкою в Ешфорді); близько двох годин на машині.
Бат
Чудовий день чекає на вас у неймовірно автентичному місті Бат. Почніть з екскурсії римськими лазнями, перш ніж відпочити у спа-центрі Thermae Bath Spa – з басейну на даху відкривається приголомшливий вид на місто. Коли ви висохнете, зробіть вигляд, наче Джейн Остін, і прогуляйтеся вздовж Королівського півмісяця. У чайній Саллі Ланн можна придбати булочку Саллі Ланн, різновид солодкого бріоша. Випийте чай із вершками, замовте підсмажений і змащений полуничним варенням і вершками тост і кайфуйте.
Як далеко? 115 миль
Як дістатися туди: Одна година 30 хвилин поїздом від Паддінгтона; дві години 30 хвилин на машині.
Кентербері
За часів Чосера люди приходили сюди, щоб стати на коліна. Сьогодні Кентербері трохи більш спокійний, але велика кількість студентів означає, що тут усе ще є приємна жвава атмосфера.
Почніть справу з неквапливої прогулянки Королівською Милею, де розташовано безліч бутиків. Під час обіду вас чекає вибір: вишукані шотландські яйця з салатом і картоплею фрі в Pork & Co, коробки з бенто в Tamago або піца прямо з духовки на критому фермерському ринку The Goods Shed. Завершіть свою власну Кентерберійську історію відвідуванням Будинку мистецтва та знань Біні, де представлена одна з найважливіших у світі колекцій картин корів і муміфікованого єгипетського кота.
Як далеко? 61 миля
Як дістатися: одну годину поїздом від Сент-Панкрас Інтернешнл; близько години 30 хвилин на машині.
Гілфорд
Увага, шанувальники жахів: Гілдфордський собор “грає” головну роль у культовому “Омені”. Тим не менш, все інше в окружному місті Суррея надзвичайно буколічне: якщо сонячно, ви можете відпочити біля води на гарній пристані Дапдун або потрапити в неї на Гілфорд Лідо. Пообідайте начосами місцевого виробництва в Burrito Loco, перш ніж відвідати 400-літній готель Star Inn. Все ще відчуваєш спрагу? Сідайте на поїзд, щоб відвідати сусідню пивоварню Hogs Back.
Як далеко? 31 миля
Як доїхати туди: за 30 хвилин поїздом від Ватерлоо; близько однієї години на машині.
Брайтон
З його гальковим пляжем, майданчиками з живою музикою та галасливою ЛГБТК+ сценою немає кращого місця для поповнення вітаміну D, ніж Брайтон. Почніть свій день, ухиляючись від чайок на Паласовому пірсі, а потім зробіть покупки на вулицях Лейнс, які переповнені незалежними бутиками, магазинами звукозаписів і веганськими кафе. Сядьте за пару пінт пива в Brighton Beer Dispensary, який пропонує продукти з невеликих пивоварень Сассекса, такі як Hand Brew Co.
Як далеко? Трохи більше 50 миль
Як дістатися туди: Одна година поїздом від Вікторії, Блекфрайрса або Лондонського мосту; близько двох годин на машині.
Кембридж
Тихіший, менший і (пошепки) красивіший за Оксфорд, у Кембриджі є багато, щоб розважити вас. Відвідування музею Фіцвільяма — чудовий спосіб розпочати подорож, а потім перекусити в Fitzbillies. Обов’язково купіть коробку липких булочок челсі, щоб взяти їх додому. Проведіть кілька годин, блукаючи коледжами та Королівською каплицею, перш ніж вирушити до річки, щоб покататися на човнах: зайняті гіди виконають важку роботу, або ви можете найняти власний човен (це складніше, ніж здається: ви вже був попереджений).
Приходьте на час чаювання, вирушайте до Грантчестера та ласуйте булочками в чайних садах Orchard Tea Gardens, як поет Руперт Брук.
Як далеко? 64 милі
Доїхати туди за 45 хвилин поїздом від Кінгс-Крос; одна година десять хвилин від Ліверпуль-стріт; близько двох годин на машині.
Стретфорд-на-Ейвоні
Бард, звичайно, є великою приваблюваністю тут, і будинок Шекспіра, котедж його дружини Енн Хетеуей і знаменитий театр RSC — усе це обов’язково потрібно побачити. Але Стратфорд — це більше, ніж просто Діснейленд у стилі Тюдорів, ми обіцяємо. Здійсніть екскурсію на човні басейном каналу, щоб дізнатися більше про водні шляхи Вест-Мідлендса, освіжіться в таверні Old Thatch, яка внесена до списку II категорії, і зупиніться, щоб випити кульку морозива Eton mess у ресторані Hooray’s British Gelato Kitchen.
Як далеко? 104 милі
Як доїхати туди: Дві години 15 хвилин поїздом від Мерілебона; близько двох годин на машині.
«Не прикольна історія, а реальне життя…». Пише авторка книги «Все одно буде п’ятниця. А потім неділя» Ольга Бартиш.
Я не буду описувати книгу, її варто прочитати. Вона про усиновлення. Але це не інструкція до цього процесу, як все має бути. Після прочитання можна себе «зловити на думці», а чи готова я до такого?..Звісно, кожна історія усиновлення не повторюється.
Особливо в час, коли війна, й сиріт, на жаль, більшає. Тому тема усиновлення сьогодні варта популяризації та пояснень. Але щоб без зайвої романтики, без прикрас, а лише описуючи реальну дійсність з усіма її проблемами. Такою є історія Ольги, яка разом з чоловіком шість років тому усиновила дівчинку-ромку.
Про страхи, очікування та реальність, пошуки «тієї самої» та завше про любов. Як полюбити дитину, яку не народжувала? Про це Platform of Ukraine розповіла Ольга Бартиш – художниця-оповідачка, українська журналістка та блогерка.
– «Все одно буде п’ятниця. А потім неділя». Чому така назва?
– Це, звісно, не буквально, це образні моменти. П’ятниця – через призму страсної п’ятниці, як випробування, як страждання та проблеми яких не можливо уникнути в житті, але рівень яких в кожного різний. А неділя – світанок після темної ночі, те, що дає надію й воскресіння, що все одно завжди буде світло.
– Яким для Вас є материнство та як вирішили написати книгу про усиновлення?
– Мені все цікаво, я не можу бути тільки мама. Деякий час я була дійсно мамою в першу чергу, але потім мені було складно, бо для мене важлива самореалізація, творчість. Я, напевно, заздрю тим жінкам, які вбачають свою роль лише в материнстві, але, можливо, я ідеалізую і немає таких жінок, які «поринають» в цю роль.
Спочатку був просто щоденник, як терапія. Людям часто письмо допомагає «триматися на плаву». Оскільки я тоді писала, то мені легше виражатися було через слово і я писала багато. А друга причина чому? Бо я розуміла, що це якась унікальна подія у нашому та нашої доньки житті. І вона буде питати про своє дитинство, а я не зможу згадати деталі. Я записувала й побутові речі та емоції і згодом бачила розбіжності, як люди сприймають цю всю історію і мою сім’ю з соцмереж і врешті, які мала очікування. А я їх мала, уявляла й ідеалізувала період, коли у нас з’явиться ще одна дитина. І описала як воно було насправді. Мені хотілося донести цю історію з того ракурсу, про який мало розказують усиновлювачі і на що інші часто спокушаються, коли бачать картинку в соцережах. І так придумалась книжка.
Усиновлення – головна сюжетна лінія, але паралельно це про самореалізацію, пошуки себе, зрештою, це про любов, й в основному, любов до себе. Але я до неї прийшла через виховання у собі любові до цієї дитини. Це дуже цікава історія про те, як маленька дівчинка, якої не народжувала, повернула мене до себе, до моєї внутрішньої дитини.
Написати книжку вирішила, коли в нас вже була Ума пів року. Знала, що колись напишу з нашої історії книгу. Але від ідеї до виходу минуло аж чотири роки. Я кілька разів покидала це, думала, залишу собі записи, як згадку. Не писала з етичних міркувань переживала, що можу нашкодити дитині, що це занадто особисте.
Але в результаті дописала книгу в партнерстві з психотерапевом Володимиром Станчишином. Він перечитував рукопис, грубо кажучи, очима дорослої Уми і дав декілька рекомендацій. Я дуже обережно намагалася написати і разом з тим, щоб не загубилася тонка лінія відвертості й правдивості. Бо коли всі кути згладити, не все розказувати, то зрештою це буде чергова інстаграмівська історія, а хотілося, щоб вона була максимально правдива і разом з тим така, що не шкодить моїй дитині.
– Коли Ума прочитає книгу? Чи знає вона, що Ви написали про вашу історію?
– Так, всі діти знають про це . Ця книга стоятиме на полиці у нашому домі й коли у дітей виникне бажання почитати – вони зможуть це зробити. Вони мене вже просили, щоб я їм читала перед сном, але певні епізоди я все-таки пропущу.
– Чи можна сказати, що книжка є посібником чи інструкцією для усиновителів, де люди віднайдуть відповіді на якісь формальні питання для усиновлення?
– Ця книга точно не інструкція, там немає навчання. Я просто розповідаю про наш шлях, який є індивідуальним й особливим, як й кожна історія усиновлення. Можливо, що я розказала речі, які більшість не говорять.
Я вважаю, що не має таких історій, де одразу приймається дитина, хіба хтось є святий. Я думаю, що ця книжка буде цікава не тільки усиновителям, але й звичайним батькам і тим людям, які хоч раз задумувались про усиновлення.
– Якими були очікування і з якою реальністю зіштовхнулися?
– Я читала багато різних історій про усиновлення й розуміла, що це буде не просто. Але я мала сподівання, що я «дам раду» одразу з дитиною тому, що мала досвід – вже було двоє дітей. Я раніше, до усиновлення, декілька років, духовно розвивалась – читала багато книжок, слухала мантри, медитувала. Я себе вважала вже дуже «прокачаною» в духовних питаннях, думала, що в мене «відкрите» серце, яке може легко прийняти і любити, що я знаю щось про безумовну любов. Але коли прийшлось до діла, то зрозуміла, що мені далеко до тієї любові й це виявилось мені дуже не просто. Можливо інші матері не так рефлексують, не такі чутливі, а я така й мені важливо було це все фіксувати і бути з собою чесною і правдивою, тому я так заморочилась – аж до книжки.
В чоловіка було все простіше, але ми багато говорили й говоримо на цю тему, але він більш стриманий, мав менше тих ілюзій.
Я мала сподівання, що станеться дуже красива кіношна історія, що нас знайде наша дівчинка, а кіна не було. А реальність така – сідаєш й телефонуєш у служби у справах дітей по Україні або їдеш й питаєш, яка дитина має статус для усиновлення, бо багато дітей не має цього статусу, хоч інтернати й переповнені, а усиновлювати можна не всіх.
Ми мали певні вимоги: хотіли саме доньку, до 4 років без братів й сестер, бо готові усиновити були лише одну дитину, і без явних недугів. І такої звісно нема, бо всі хочуть таку дитину, а ще до цього всього хочуть блондинку блакитнооку, в нас вимог до зовнішності ніяких не було. І я телефонувала, казали, що таких нема, і в мене був смуток й розчарування, бо все не було так красиво, як я хотіла. Я зателефонувала на Закарпаття і там мені сказали: «Є така дівчинка, але вона ромка». «Циганів ніхто не хоче», – подумала я. І це був початок нашої історії.
– Як зрозуміли, що це саме ваша донечка?І чи не було сумнівів щодо національності?
– Нам скинули фото нашої Умки. Ім’я Ума, до речі, придумав чоловік, в неї було інше. Коли ми лише побачили її фото, то зрозуміли, що це саме та дівчинка, яку ми шукаємо. Їхавши на перше знайомство, ми були впевнені, що заберемо маленьку, тоді їй було 2,3 роки. Умка була відкрита до нових знайомств, в неї навпаки були проблеми з тим, що вона йшла до всіх, даєш їй шоколадку – стаєш мамою. Мали загалом чотири зустрічі й на п’яту її забрали додому.
Виявляється, я теж мала стереотипи та побоювання щодо національності Уми. Але головне не подавляти та уникати, а визнати, що в думках є якісь подібні речі, можна з психологом, чоловіком поговорити. Зараз я не звертаю увагу й не маю думок, що вона ромка. Ми можемо тільки пожартувати в доброму намірі, що вона любить дуже співати й ніби тут проявляються її гени.
– З якими труднощами зіштовхнулися? До якого часу було найважче?
– Найгостріша адаптація тривала декілька місяців, навіть до року. Коли ми взяли Уму їй було 2,5 роки, а молодшому сину було 1,5 роки. Але фактично від дітей, які в дитбудинках, можна рік відмінусувати в розвитку. Тобто в один момент на руках опинилися двійнята. Чоловік пішов на роботу, помічниць чи нянь в мене не було на початку. Але в Уми була не сформована прив’язка, я не могла ні з ким її залишати, вона одразу втрачала орієнтир «хто мама».
Я творча натура, хочу творити, малювати, бути постійно з дітьми мені було складно. Ума дуже активна, емоційна, зараз ми вже знаємо, що це в неї РДУГ (ред. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) — це прогресуючий стан розвитку неуважності та розсіяності уваги з супутньою гіперактивністю або без неї).
Дуже не просто з такою дитиною, їй треба дуже багато мами і уваги. Але, звісно, було більше хороших спогадів і я за них тримаюся у якісь кризові моменти. Діти росли, ставало легше, я повернулася у майстерню.
– Ума знає про усиновлення?
– Ума знає, що вона усиновлена. Я вважаю, що не варто робити з цього таємницю. Ми розказали одразу, що діти можуть по-різному приходити у сім’ю.
Вона бачила фотографії сина, де він маленький питала: «А де я, де мої фото, де я маленька?» на це ми відповідали: «Тебе з нами не було спочатку, ти жила в іншому будинку, тебе народила інша жінка і ми їй дуже вдячні». Я їй завжди кажу: «В тебе своя історія – не добра не погана, просто інша».
Якщо Ума захоче знайти своїх родичів, я їй в цьому допоможу. Навіть психологи кажуть, краще знати своє коріння, які б там не були люди. Але все залежить від дитини, її бажання.
– До чого все таки готові були коли планували усиновлення?
– Я розуміла, що з дітьми маленькими буде не просто. Я зробила помилку, що не проходила ніяких курсів підготовки. Зараз це вже обов’язково для усиновителів.
Це все по-іншому. Не так як з кровною – дитина інакше плаче, пахне. І думаєш, та що там прийняти і полюбити чужу дитину я готова, але було складно.
Спочатку я ще й психолога ігнорувала, думала, що сама справляюсь. Відраду знаходила в усамітненні. Коли чоловік перевівся на фріланс – ми з ним по-черзі були з дітьми. Мене друзі пустили в свою квартиру без ремонту, світла та опалення. Там були лише бетонні стіни і це був для мене рай – острів, на якому я відроджувалася. Посеред кімнати поставила дерев’ яне старе крісло і як сіла, як почала плакати. Перші дні приходила, сиділа там по чотири години: ридала, мовчала й сміялася.
Зараз ми сім’я, де звичайна донька та сини. Ума ще дуже схожа на нас, це якісь чудеса, коли дитина набуває наших рис. Ми знаємо її характер, як вона зреагує, як з нею треба поводитись. Троє дітей і до кожного треба свій підхід.
– Чи не шкодували, що розпочали цей шлях усиновлення?
– Такі думки звичайно були і це нормально, потрібно собі в цьому признаватися. Були такі моменти коли я казала: «Навіщо я це все почала?». Я плакала й молилася, хотіла все повернути назад. Такі кризи роблять сильнішими, адже істинний ріст болючий.
В нас була така домовленість з чоловіком, що ми за будь-яких обставин не повернемо дитину назад. Таких випадків є багато, коли повертають усиновлених дітей, бо це дійсно не просто. Важливо, щоб було спільне рішення, яка мотивація в тому коли беруть дитину.
Але з іншого боку, коли довго думаєш чи брати чи ні, а якщо ще піти у психотерапію й виявиться, що насправді людині потрібне щось інше, а воно так й буде, то зрештою діти так і не будуть усиновлені. Це все має йти від серця, бо коли головою думаєш з’являються сумніви – якщо я не полюблю дитину, а гени, а якщо там вилізе якийсь демон з яким я не справлюся. Тому, вважаю, важливо зберегти ту іскру, те бажання. Бо знаю такі історії від старших людей, які тепер кажуть: «Як шкода, що ми тоді не зважились, а пам’ятаєш ми хотіли».
Я взагалі за те, щоб дитбудинків не існувало. Я за сімейну форму виховання, щоб кожна дитинка мала свого дорослого. Тому усиновлюйте, ви справитесь, варто лише підготуватися – пройти курси, мати поруч психолога та того, хто допоможе фізично.
Ті, хто любить кімнатні квіти, часто стикаються з проблемою загибелі рослини після придбання. Однією з основних причин є неправильний полив. Допомогти в цій ситуації може звичайний лід.
Переваги поливу льодом
Кубики льоду дозволяють вирішити проблему поливу швидко і легко. Вони повільно тануть, забезпечуючи рослину необхідною кількістю вологи. Крім того, лід має ряд інших переваг:
Тала вода, яка утворюється при танення льоду, є більш м’якою і сприятливо впливає на рослини. Вона покращує обмін речовин, сприяє росту і розвитку рослини.
Тала вода містить менше солей, ніж звичайна водопровідна вода. Це зменшує ризик засолювання ґрунту і загнивання коренів.
Як приготувати лід для поливу
Щоб приготувати лід для поливу кімнатних квітів, необхідно використовувати відстояну водопровідну воду. Відстояти воду потрібно протягом 24 годин, щоб видалити хлор і інші шкідливі речовини.
Перед заморожуванням необхідно зняти верхній шар води. У ньому міститься найбільша кількість домішок.
Коли і скільки льоду використовувати
Влітку лід краще закладати ввечері, щоб волога не випаровувалася протягом ночі. Взимку можна поливати кімнатні квіти льодом вранці.
Кількість льоду залежить від розміру горщика і типу рослини. Зазвичай достатньо використовувати 2-3 кубики льоду один раз на тиждень.
Підживлення кімнатних квітів льодом
Лід можна використовувати не тільки для поливу, але і для підживлення кімнатних квітів. Для цього необхідно розчинити в відстояній воді необхідне добриво і заморозити.
Підживлення льодом можна проводити один раз на тиждень.
Висновок
Лід – це простий і ефективний спосіб поливу і підживлення кімнатних квітів. Він дозволяє запобігти загибелі рослини і забезпечити її здоровим зростанням.
Компанія SpaceX успішно вивела космічний корабель Crew Dragon з екіпажем туристів на Міжнародну космічну станцію у рамках останньої комерційної місії техаського стартапу Axiom Space. Четверо чоловіків, включаючи першого турецького астронавта, стали членами екіпажу космічного корабля.
Як повідомляє Reuters, капсула SpaceX з квартетом Axiom піднялася на вершину ракети Falcon 9 приблизно за годину до заходу сонця з Космічного центру Кеннеді NASA на мисі Канаверал, розпочавши запланований 36-годинний політ до орбітальної лабораторії.
За кожне місце астронавта компанія бере не менше 55 млн доларів від своїх клієнтів.
Екіпаж складається з командира корабля, колишнього астронавта NASA Майкла Лопеса-Алегріа, полковника Вальтера Вілладеї з військово-повітряних сил Італії, громадянина Швеції Маркуса Вандта та пілота військово-повітряних сил Туреччини Альпера Гезеравджі, який стане першим астронавтом в історії Туреччини.
фото: Reuters
Плани місії Axiom-3 включають перебування екіпажу на борту Міжнародної космічної станції (МКС) протягом близько 14 днів у умовах мікрогравітації.
Під час цього періоду астронавти планують провести понад 30 наукових експериментів, багато з яких спрямовані на вивчення впливу космічних польотів на здоров’я людини та розвиток хвороб.
Ця місія є третім подібним польотом, яку організувала компанія Axiom упродовж останніх двох років, в рамках розвитку їхнього бізнесу з перевезення астронавтів на навколоземну орбіту, що спонсорується іноземними урядами та приватними підприємствами.
Уряд Канади готується до того, що до кінця березня 2024 року до країни прибуде велика кількість українців. До цієї дати вони можуть в’їхати за візою CUAET, щоб мати право на спеціальну підтримку.
За даними опитування, до кінця березня можуть прибути близько 90 тисяч українців, які отримали екстрені візи.
З березня 2022 року уряд Канади видав 936 293 екстрених тимчасових віз для українців, які хочуть працювати чи навчатися в Канаді, поки триває війна. До 28 листопада 2023 року до країни приїхали 210 178 українців із візами CUAET.
Агентства з поселення готуються до прибуття великої кількості українців. Згідно з опитуванням перед прибуттям, до кінцевого терміну планували прибути 90 000 людей, що отримали екстрені візи.
У зв’язку з цим очікується значне зростання кількості новоприбулих порівняно з минулими місяцями.
За словами виконавчого директора організації Сароша Різві, хвиля суспільної підтримки українців згасає. Натомість цим займаються організації. Сектор розміщення зараз більше готовий до прийому людей, але приплив людей зменшить можливості. Очікується, що перевірять готовність об’єктів – місткість та персонал готелів і навіть “продуктові банки”.
Також залишається проблема, щоб знайти людям місце для проживання. Новоприбулим пропонуватимуть поселитися у менших громадах, де легше та доступніше знайти житло.
Люди зі спеціальною візою після 31 березня все ще зможуть приїхати до Канади, але вони не матимуть права на отримання трирічного дозволу на роботу чи навчання за програмою, а також на будь-яку фінансову підтримку чи підтримку для поселення.